Я не зню ураинский ввиди в яндике и полчи ответ
1) Захар Беркут казав, що сім'я Беркутів ніколи не сплямують своїх рук і серця, тому що Беркути радше самі загинуть, ніж загинуть інші люди через них.
2)<span>Батьки і браття! Нинішня наша побіда – велике діло для нас. Чим ми побідили? Чи нашим оружжям тілько? Ні. Чи нашою хитрістю тілько? Ні. Ми побідили нашим громадським ладом, нашою згодою і дружністю. Уважайте добре на се! Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас. Але я знаю, браття, і чує се моя душа, що се не був остатній удар на нашу, громадську твердиню, що за ним підуть інші і вкінці розіб’ють нашу громаду. Погані часи настануть для нашого народу. Відчужиться брат від брата, відмежиться син від батька, і почнуться великі свари і роздори по руській землі, і пожруть вони силу народу, а тоді попаде весь народ у неволю чужим і своїм наїзникам, і вони зроблять із нього покірного слугу своїх забагів і робучого вола. Але серед тих злиднів знов нагадає собі народ своє давнє громадство, і благо йому, коли скоро й живо нагадає собі його: се ощадить йому ціле море сліз і крові, цілі століття неволі. Але чи швидше, чи пізніше, він нагадає собі життя своїх предків і забажає йти їх слідом. Щаслив, кому судилося жити в ті дні! Се будуть гарні дні, дні весняні, дні відродження народного! Передавайте ж дітям і внукам своїм вісті про давнє життя і давні порядки. Нехай живе між ними тота пам’ять серед грядущих злиднів, так, як жива іскра не гасне в попелі. Прийде пора, іскра розгориться новим огнем!
3)А
</span>
Найбільше мені сподобалася поезія "Крила".Адже у цій поезії Л.Костенко уособлювала усі ті чесноти,що роблять людину Людиною. Письменниця стверджує: кожна Людина має крила!
Ответ:
Объяснение:
Ти тримаєш у руках збірку творів генія української літератури – Тараса Григоровича
Шевченка. Ці рядки пройшли крізь історію нашої могутньої країни, бачили всі ті муки, які
довелося стерпіти нашій землі, щоб отримати жадану незалежність. «Кобзар» - святиня
українського народу, адже ця книга лежить на нашому столі поряд із хлібом, а пісні
славетного автора вишивають на рушниках.
Коли ти прочитаєш цю збірку, твій світогляд зміниться, станеш морально дорослішим. Адже
дитині важко зрозуміти ту глибоку сутність, що захована за гарними словами. Якщо тобі
вдалося зрозуміти, що Тарас Григорович хотів сказати у тому чи іншому рядку, цінуй це!
Тепер, друже, ти один з небагатьох, хто почув Кобзаря крізь століття; тепер будеш мати
дорогоцінний досвід, що залишив нам у спадок митець. Пам’ятай це та передай знання
наступному поколінню!