Друг. Що це взагалі таке? Це та людина, яка тебе ображає чи може вдарити? Ні. Друг - це людина, яка і в горе, і в радість буде завжди з тобою. А що ж таке "Справжній друг"? У кожної людини своя думка. Для когось справжній друг - це іграшка, з якою можна погратися, зламати і викинути. Для іншого це трохи більше. Це радість у всіх моментах життя. А для мене друг, Справжній Друг, - це сонце, яке освітлює моє життя своїм оптимізмом та взаємодопомогою! Я люблю всіх своїх друзів, бо коли тобі сумно, ти плачеш, друзі візмуть, куплять тобі сік та мандарини, прийдуть і будуть з тобой плакати.... Плакати не від горя, а від сміху. Не покидайте своїх найкращих та справжніх друзів, бо всі друзі, навіть мало знайомі - це все одно Друг. Справжній друг не покине тебе, він заради своїх планів та інтересів піде з тобою хоч на край світу! Бережіть тих, хто вам потрібен. Цінуйте тих людей, які з вами, цінуйте кожні хвилини свого життя разом із друзями, цінуйте дружбу, не покидайте її на призволяще. Бо цінність дружби - це найдорожщий скарб, який є у людини, бо людина без друга, це як риба без води.
<span>Т. Г. Шевченко – основні мотиви творчості (за творами Т. Г. Шевченка)</span>
<span>Усю історію життя та творчості Т.
Г. Шевченка можна назвати тяжкою та складною драмою. Особиста драма
поета тісно сплітається з драмою його як геніального виразника думок і
заповітів ідеалів рідного народу. </span>
<span>Ще
будучи юним хлопцем Тарас Григорович Шевченко проймався глибокою
тривогою за долю рідної землі та її людей. Адже батьки Тараса, його
старші брати та сестри щоденно працювали на панщині, і хлопцю добре було
відомо про тяжку долю кріпаків. Разом з цим Шевченко глибоко
захоплювався славним героїчним минулим свого народу, його безстрашних
ватажків. Тарас ніяк не міг зрозуміти, чому нація, яка має таку велику
історію та таких славетних предків, мовчить та гне спини на панщині.
Шевченко не збирався мовчати. І не мовчав! Засуджував російський царат та кріпацтво. Діставалося від поета і тим «землякам» – українцям,
які «деруть шкуру» з «братів незрячих, гречкосіїв». Саме через свої
переконання довелося Шевченку відбути заслання. У той скрутний час пережив
поет найгірші відчуття: відчуття відірваності від рідного народу,
відірваності від свого коріння. Давалася в знаки і відсутність
спілкування з близькими людьми, однодумцями. Та Тарас не здався – і в
засланні вдавалося йому писати і малювати, і таки повернувся поет на
рідну Україну. </span>
<span>Для сучасної молоді Шевченко являється символом честі, правди і безстрашності, великого людинолюбства і священної ненависті до тих, хто намагається обмежити її волю. </span>
Тараса
Григоровича завжди підтримував народ, адже він мав єдину з ним думку –
думку, як визволитися з-під тяжкого гніту кріпацтва. Шевченківська
поезія підтримувала людей. Саме такі свідомі особистості, як Шевченко,
творили велику історію нашої країни та народу історію. Великий Кобзар
став для людей хлібом насущним, вони підпитувалися від його творів
вірою, енергією та впевненістю у завтрашньому дні.
<span>Не можна уявити Україну без Шевченка, а Шевченка - без України. Про історію рідної держави розповідає
Кобзар у своїх творах, щоб пробудити у своїх співвітчизників почуття
національної гідності і свідомості. Величні образи народних героїв
постають перед нами зі сторінок «Кобзаря»: </span>
Було колись – в Україні
Ревіли гармати;
Було колись – запорожці
Вміли панувати…
<span>Тому
Т. Г. Шевченко і є основою нашої душі, його твори переживуть століття і
завжди будитимуть у серцях людей найблагородніші почуття</span>
ніжинка - слово з 3 складів: сні-жін-ка. Наголос падає на другий склад.
транскрипція слова: [сн'іжинка]
с - [з] Згідно., парний глухий, парний твердий
н - [н '] - приголосний., непарний дзвінкий, сонорні, парний м'який
е - [і] - гласн., ненаголошений
ж - [ж] - згідно зі ст., парний дзвінкий, непарний твердий, шиплячий
і - [и] - гласн., ударний
н - [н] - згідно зі ст., непарний дзвінкий, сонорні, парний твердий
до - [к] - згідно зі ст., парний глухий, парний твердий
а - [а] - гласн., ненаголошений
У слові 8 букв і 8 звуків
У п`єсі «Наталка Полтавка»<span> в сатиричному плані подано </span>образи возного й виборного<span>. Возний — дрібний урядовець, що «помазався паном», «юриста завзятий і хапун такий, що і з рідного батька злупить!» З цинічною відвертістю виправдовує він хабарництво, несправедливість, які панували в тогочасному суспільстві. Вовча мораль возного найвиразніше проступає в його пісні «Всякому городу нрав і права...» Возний проповідує огидну мораль здирників і гнобителі: </span>
<span>Всякий, хто вище, той нижчого гне, — </span>
<span>Дужий безсильного давить і жме, </span>
<span>Бідний багатого певний слуга, </span>
<span>Корчиться, гнеться пред ним, як дуга. </span>
<span>Характер хапуги й здирника розкривається не прямолінійно. Поступово, іноді мимохідь, драматург показує способи його збагачення. Майстерно володіє письменник основним принципом реалістичної типізації — засобами розкриття різних рис характеру людини. Возний зображений не тільки як хабарник. Не раз у п'єсі виявляється його певна освіченість. Він добре обізнаний з українськими літописами. Але це в нього йде не від любові до культури рідного краю, а з його житейської, судової практики, щоб довести права своїх клієнтів на дворянство, він змушений ритися в літописах, обґрунтовуючи походження панків від шляхти, від значної козацької старшини. </span>
<span>Обізнаний возний і з театром, але й тут виявляється його груба натура. Возному хотілося, щоб на сцені справді вбивали, — тоді б, мовляв, було «за що гроші платити». Знає возний і літературу, зокрема вірші. Він просторікує про любов, яка не знає соціальних меж. Ллє й тут слова возного — брехня пана, а не погляди освіченої людини. І. Котляревський розкриває, що то за любов: «Люблю тя, дівицю, как жадный волк младую ягницю». Любов до Наталки не заважє нозному одночасно відвідувати і «вдовствующую дякониху». </span>