Драконячі закони», на жаль, панують саме в князівстві Люботин, де, власне, й відбувається дія твору. За традицією, лицар повинен знищити дракона, тому князь скликає воїнів звідусіль, аби вони, зібравшись докупи, убили хижака. Найсміливіший же стане чоловіком прекрасної князівни Настуні. Побачивши, що дракон не має наміру битися, бо не хоче завдати комусь шкоди, підступний князь вигадує інший спосіб досягти мети: він вирішує потоваришувати із драконом і змусити його чинити так, як цього хоче володар. Його наміри здійснюються. Грицько вважає князя своїм другом, заради якого він здатен на самопожертву. Дракон погоджується битися з лицарями й загинути від зброї воїна Лавріна, аби догодити князеві та «урятувати» майбутнє Люботина — своєї батьківщини.
Наставник і вчитель дракона, старий пустельник казав: «Життя володаря не варте й одного рядка поета». Але Грицько не зважає на ці слова й жертвує собою заради, як йому здавалося, друга — князя, заради князівни Настуні, у яку встиг закохатися.
Але вбивство дракона не приносить миру та спокою в князівство, а лише пробуджує лихі інстинкти... Це, врешті, розуміє й сам володар.
Читаючи повість, ми розуміємо, що проблеми, які порушив автор, є гостро актуальними в наш час. Адже «драконячі закони», на жаль, панують і в сьогоденні. Добрі, чесні, відверті, порядні люди часто потерпають від підступних «володарів життя». У сучасному важко виживати романтикам-поетам, яких долають зухвалі прагматики. А нових «князів» мало цікавлять митці, для них важливими є передусім влада та особистий престиж.
Війна...Для нас це лише слово...Ми живемо,на щастя в мирні часи...Але є й ті,хто бачив цей жах на власні очі,захищаючи нашу свободу....Таке явище неможливо назвати нормою,бо воно пропагує вбивство невинних людей,смерть дітей,які нічого не встигли зробити...і не встигнуть...спустошення цілих міст и сіл...Сотні тисяч знедолених людей.які залишаються інвалідами та каліками з скорботою і ненавистю в серцях...
Люди, котрих можна назвати неслухнянцями. Вони ніби не дочувають тих, хто звертається до них. Або декілька разів треба повторювати звертання. Або інший випадок. Почувши просьбу, людина не спішить її виконувати. Також неслухнянці не дослухаються до слушних порад. Треба старатися не стати неслухнянцем.
Тема: роздуми письменника про швидкоплинність життя, протягом якого кожний повинен встигнути покохати, зробити добрі справи. Ідея: заклик раціонально використовувати час, відведений на життя, поспішати жити.Основна думка: кожна людина неповторна Художні засоби поезії.Повтори:Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.Риторичні запитання:«Ти знаєш, що ти — людина?»«Ти знаєш про це чи ні?»Риторичний оклик: «Гляди ж не проспи!»<span>Епітети: «люди добрі, ласкаві, злі», «усмішка, мука єдина».</span>