У поезії Є. Маланюка «Істотне»
утверджуються одвічні людські цінності
— Слово й Любов. Можливо, людина за
повсякденними справами не завжди
помічає найголовніше, істотне у своєму
житті, ганяється за другорядним,
несуттєвим. Хоча розум людини здатен
осягти глибини від атома до безмежного
космосу, головними в її серці будуть
любов і добро.
Лишнее число 12
лишнее число 12
Не май поля за бовдура, а лісу за дурня
Поле бачить, а ліс чує
Поле має очі, а ліс вуха
Що в лісі родиться, то в дворі згодиться
Як листя жовтіє, ліс і поле смутніє
З-за дерев і лісу не видно
Одно дерево — то ще не ліс
Не звик лис до наших коліс
Слухай, діброво, що ліс говорить
У лісі родився, нічого не знає
Хто в ліс, а хто по дрова
Чий ліс, того й пень
Під лісом живе, а соломою топить
<span>Ліс великий, а путнього дерева не знайдеш.</span>
<span><span>Где поставить запятую?
</span><span>Очень-очень
Странный вид:
Речка за окном
Горит,
Чей-то дом
Хвостом виляет,
Песик
Из ружья стреляет,
Мальчик
Чуть не слопал
Мышку,
Кот в очках
Читает книжку,
Старый дед
Влетел в окно,
Воробей
Схватил зерно
Да как крикнет, улетая:
- Вот что значит запятая!</span></span>
Швайка, найвидатніший з уруських розвідників, який отримав своє прізвисько за те, що вбивав татар як швайка, втікає від Гафура-аги та інших татар на своєму вже другому коні Вітрику. Вже другий день триває переслідування, Швайка поранений. От його наздоганяють у виді підкови татари та хочуть зловити тільки живцем, щоб потім здерти з нього шкуру і повісити іншим для остраху.
