Когда я начила читать это произвдение то у меня появилося чуство что всё это происходит со мной.Здесь очень интересные и фантастические сюжеты.Особенно мне понравился сюжет где как-бы Митя напугал своего друга тем что в озере есть очень страшный монстр.Но как всем маленьким детем ему захотелося проверить правда это или ложь.Как оказалося это был всеголишь его друг Митя.Честно сказать я бы непротив что-бы со мной случилася такая интересная история.Мне очень понравилося это проиведение
Твори бувають різні. Кожен з них несе частинку душі автора. А якщо автор могутній власною душею, то його твори неможуть бути неулюблені. Про Тараса Шевченка можна говорити вічно. він поет, натхненник і пророк. Я люблю усі його твори, немає одного найулюбленішого, але про один можу розповісти. Твір "Розрита могила", це вірш сповнений великої мудрості. коли ти його читаєш, то розумієш настільки все влучно розповідається. В одній стрічці міститься вся та історія, переживання, життя. Мені подобається засудження людей, що жахливо ставляться до України. "Помагайте, недолюдки матір катувати!" - велика хвиля емоцій і опис проблеми що завжди буде актуально. Цей твір захоплює і від нього ідуть мурашки по шкірі.
Коломийка складається з двох рядків, кожен з яких має по 14 складів.
1) Хто така Хуха-Моховинка? Це дорий лісовий дух, якого бачуть тільки добрі люди.
2) Де народилася Хуха-Моховинка? У лісі.
3) Де живуть лісові хухи? Під корінням дерев.
4) Хто зруйнував хатку Хухи Моховинки? Дроворуб.
5) Де перезимувала Хуха-Моховинка? У хліву.
6) Хто жив у хліву? Кози.
7) Яка була дівчинка? Вона була гарнесенька, булява, з голубими очицями.
8) Яке нещастя трапилося у хліву? Коза запуталася у сітці.
9) Хто їй допоміг? Хуха-Миховинка.
10) Що зробив дід, коли дізнався про те, що діти грають з Хухою? Дістав сокиру й вдарив їй по нозі.
11)Чому Хуха-Моховинка допомогла діду? Тому що вона була добра й не пам`ятала зла.
12) Як стали називати Хуху- Моховинку? Хатньою хухою або Кривенькою Моховинкою.
• «Треба десь зробити січкарню, драча, крупорушку чи керата,— співаючи зробить, дайте тільки заліза, дерева і ввечері добру чарку монопольки. А хочете вітряка, то й вітряка вибудує під самі хмари...» (Дід Дем’ян)
• «...Коли треба щось робити, охоче допомагаю дідусеві, пасу нашу вредюгу коняку, рубаю дрова, залюбки гострю сапи, люблю з мамою щось садити або розстеляти по весняній воді і зіллю полотно, без охоти, а все-таки потроху цюкаю сапкою на городі і не вважаю себе ледащом». (Михайлик)
• «В її устах і душі «насіння» було святим словом. І хоч не раз вона нарікала на свою мужицьку долю з її вічними супутниками-нестатками й злиднями, проте нічого так не любила, як землю». (Мати Михайлика)
• «З двору наполохано виходить у рам’ї, у розтоптаному взутті глибокоока, ще молода жінка, її погляд шукає землі, а розгонисті брови летять угору. ...Жінка зупиняється... потрісканими пальцями поправляє хустинку, а в її чорних очах закипають темні сльози...» (Жебрачка)
• «Біля самого вориння з козубом у руці стояла чорнява худенька дівчинка років восьми, очі в неї карі, з краплинами роси, рум’янці темні, а губи відстовбурчились рожевим потрісканим вузликом і чогось радіють собі». (Люба)
• За яку книжечку « я віддав безсовісному крамареві аж п’ять крашанок…» (« Три торби реготу»)
