Повість-це достатньо великий за обсягом розповідний прозовий художній твір, у якому доля однієї людини пов'язана з багатьма іншими людьми. Повісті поділяють на соціально-побутові, пригодницькі, фантастичні, історичні та інші.
1) Твір досить великий (9 розділів!)
2) У творі розповідається про часи, коли татари нападали на землі України, життя козаків, тому це історична повість.
3) Доля Павлуся пов'язана з татарами, козакими його сестрою, і т.д.
<span> образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів». Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі.</span>
<span>Садок вишневий коло хати
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть.
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають, ідучи, дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сем’я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх,
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тілько дівчата
Та соловейко не затих.
</span>
<span>Ой стрічечка до стрічечки
Ой стрічечка до стрічечки
Мережаю три ніченьки,
Мережаю, вишиваю,
У неділю погуляю.
Ой плахотка-червчаточка,
Дивуйтеся, дівчаточка,
Дивуйтеся, парубки,
Запорозькі козаки.
Ой дивуйтесь, лицяйтеся,
А з іншими вінчайтеся.
Подавані рушники...
Отаке-то козаки!
</span>
<span>Тече вода з-під явора
Тече вода з-під явора
Яром на долину.
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька,
Явор молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та попід горою.
Хлюпощуться качаточка
Помеж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми.
Тече вода край города.
Вода ставом стала.
Прийшло дівча воду брати,
Брало, заспівало.
Вийшли з хати батько й мати
В садок погуляти,
Порадитись, кого б то їм
Своїм зятем звати?
</span>
<span>Ой маю, маю я оченята
Ой маю, маю я оченята,
Нікого, матінко, та оглядати,
Нікого, серденько, та оглядати!
Ой маю, маю і рученята...
Нікого, матінко, та обнімати,
Нікого, серденько, та обнімати!
Ой маю, маю і ноженята,
Та ні з ким, матінко, потанцювати,
Та ні з ким, серденько, потанцювати!
</span>
Том Сойер был непослушным мальчиком, ходил в воскресную школу и любил Бекки Тэтчер. Однажды с друзьями пошёл на кладбище ночью (не помню зачем, какие-то суеверия) , там они стали случайными свидетелями убийства доктора. Убил индеец Джо. Потом Тому снились кошмары про убийство, был суд и Тома вызвали как свидетеля (он поклялся на Библии говорить только правду) , он и рассказал правду. Присутствовавший в суде индеец Джо сбежал через окно и исчез.
<span>Тем временем Том с Бекки и другими друзьями пошли на пикник, а Том и Бекки ушли в пещеру и там заблудились. Когда Том ищет выход, он видит там индейца Джо и соображает, где спрятан клад. Позже они с другом Геком возвратились в пещеру и забрали деньги. Индеец Джо погиб в пещере, т. к. вход в неё заколотил отец Бекки. </span>
Вона закохалась у такого ж больного туберкулезом як і вона. Іноді говорять що вона завжди любила його, а не Клемента Квітку.
Вона грала на піано коли в неї боліло все тіло і запевняла себе що якщо вона буде грати, біль пройде.