Мені надзвичайно сподобався вірш "Цар Плаксій а Лоскотон".Цар Плаксій був дуже егоїсичний по відношенню до інших.Мене обурює в його поведінці те,що він <span>б</span>ув невихованим.Завжди він проливав сльози.Його слугии ерпіли а вірно йому служили.
То був високий, міцний, огрядний чоловік з брунатним обличчям. Над коміром його заяложеної синьої куртки стирчала просмолена косичка. Руки в нього були зашкарублі і пошрамовані, з чорними поламаними нігтями, а рубець на щоці мав неприємний блідо-багровий відтінок. Джим Хокінс «Мені до душі цей хлопчисько. Кращого за нього я не зустрічав. Він більше схожий на чоловіка, ніж такі щури, як ви». (Джим Хокінс) «Завів його я у кімнату і пам’ятаю, що цей витончений, вишукано одягнений молодий чоловік у білосніжній перуці, чорноокий, чудово вихований, вразив мене своєю несхожістю на сільських незграб, які відвідували наш трактир». (Лікар Лівсі) «Це був високий чоловік, більше 6 футів на зріст, гладкий, з повним суворим обличчям, що загрубіло й обвітрилося під час довгих мандрів. У нього були чорні рухливі брови, які свідчили, що їхній власник не злий, але пихатий і має запальний характер». (Сквайр Трелоні) «Він прекрасний чоловік, але впертий, як чорт». (Капітан Смолетт) «Він був людиною похмурою. Все на кораблі дратувало його. Він розказав нам про причини свого невдоволення…». (Капітан Смолетт) «Усім єством я зневажав старого, який тільки й робив, що буркотів та стогнав. Хто завгодно з молодих єгерів із задоволенням поїхав би замість нього. Але сквайр хотів, щоб їхав саме він, а бажання сквайра для слуг було законом. Ніхто, окрім старого…, не смів буркотіти». (Том Редрут) «Острів скарбів» цитати про піратів 1. «Через годину ви будете сміятися по-іншому. А ті з вас, хто залишиться в живих, позаздрять мертвим!» 2. «П’ятнадцять людей на скриню мерця Йо-хо-хо! І пляшка рому! Пий, і диявол тебе приведе до кінця Йо-хо-хо! І пляшка рому!» 3. «За мною прийшли. Спасибі за увагу. Зараз, мабуть, будуть вбивати!». 4. «Копайте, копайте, хлопці, – сказав Сільвер з холодною насмішкою. – Авось викопаєте два-три земляних горіха. Їх так люблять свині…». 5. «Нехай той, у кого вистачить духу, вийме свій кортик, і я, хоч і на милиці, побачу, якого кольору в нього тельбухи, перш ніж згасне ця трубка!». 6. «Хтось боявся П’ю, хтось – Біллі Бонса, а мене боявся сам Флінт». 7. «Пробач, Джим, але я погано переношу шибеницю». 8. «Дурний Поллі! Ніколи не довіряй блюдцю з блакитною облямівкою». 9. «О, Джим! Смоллет плаває за правилами. І такі майже всі капітани. Я ж плаваю по зірках». 10. «З хороших яєць не вийде поганої яєчні». 11. «Коли дивишся на море – починаєш мріяти». 12. «Справа не в умінні заробити, а в умінні зберегти». 13. «Скоро я переконався, що Сільвер дуже цікавий співрозмовник». 14. «Тут я справді почав розуміти, що Сільвер – один з кращих можливих товаришів у плаванні». 15. «Запевняю вас, що з цієї хвилини я цілком приєднався до думки сквайра і глибоко зненавидів капітана». якось так
Джерело: http://dovidka.biz.ua/ostriv-skarbiv-tsitati/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
Чи то розглядаючи світлини, чи то споглядаючи барельєфне зображення цієї видатної людини, завважуєш деякі характерні риси: високий лоб, розкішне «нижнє обрамлення» — борода. А ще незмінно — окуляри. Це така перша констатація, скажімо, зовнішніх даних. Та Михайло Грушевський, насамперед, — історична постать!
Те, що Михайло Сергійович Грушевський — перший президент України, у радянські часи не тільки приховували, а свідомо нищили факти цього. Влада прагнула доказати, що Україна — слабка та не може мати своєї державності, тому її слід «присоединить». Окрім того, Грушевський — найвидатніший український історик, інтелектуал зі світовим ім'ям. Він прожив своє плідне життя на зламі століть: 34 роки у XIX столітті (народився в 1866 році) і 34 роки в XX столітті (помер у 1934 році). Ця, певною мірою, умовна межа, що поділила навпіл життя геніальної людини, причетної відразу до двох століть, була для українського народу початком національного відродження й боротьби за державність.
Усе своє життя великий український учений та історик, голова Української Центральної Ради і перший Президент України, присвятив боротьбі за створення української держави. Придивляюся до рис обличчя Михайла Сергійовича на декількох світлинах — ніде не бачу усмішки. Думаю: ось так йому боліло за Вкраїну, що навіть для сімейного альбому він не посміхнувся перед фотографом. Грушевський ґрунтовно підходив до всього, за що брався, — він писав історію і творив її, займаючи високі посади в українській державі. Його геній, напевно, полягав у тому, що обміркувавши й дослідивши ідею української державності, він безпосередньо намагався реалізувати її в умовах народно-демократичної революції в Україні 1917-1921 pp. Саме це викликало шалену лють із боку імперських великодержавників. Для них він назавжди став «зубром українського буржуазного націоналізму», твори якого в агонічному нападі намагалися вилучити і з продажу в книгарнях, і насамперед, — із бібліотек, а їхнього автора — із пам'яті народу.
Відновлення державності України в 1991 році врятувало спадщину М. С. Грушевського, уважне вивчення якої лише розпочинається, адже за радянських часів на вивчення творчої спадщини вченого й державного діяча (понад 2 тис. праць) була накладена заборона. Навіть такий сумний факт викриває партійно-радянський імперіалізм: М. Грушевський похований на Байковому цвинтарі неподалік каплиці, але щоб відвідувачі каплиці не звертали увагу на надгробок із викарбуваним ім'ям, його повернули іншим боком до тих, хто проходив поруч. Навіть таку ганебну річ додумалися зробити, аби в черговий раз спробувати відокремити Грушевського від рідного народу.
Так би хотілося хоч на одній світлині побачити усмішку пана Михайла. Він замислено дивиться на мене, ніби запитує: «А що ти зробиш для України? До чого докладеш рук, щоб процвітала наша земля?» Мине ще небагато часу, і я постараюсь відповісти на це питання.
Відповідь:
Г. Квітку-Основ'яненка називають першим українським повістярем, який у своїх творах звертався до тем із життя народу. У повістях Квітки-Основ'яненка — позитивні образи селян, їх людяність, моральна чистота, чесніть і працьовитість.
Одним з найвідоміших творів письменника є повість «Маруся». її персонажі, наділені душевним багатством, щирі у почуттях, викликають у мене симпатію.
Головна героїня твору — дівчина Маруся. Вона — втілення ідеалу досконалості. Зовні Маруся надзвичайна красуня: «Висока, прямесенька, як стрілочка, чорнявенька, очиці, як тернові ягідки, брівоньки, як на шнурочку, личком червона, як панська рожа, що у саду цвіте»... . Прекрасна Маруся і душею: «О, там вже на все село була і красива, і розумна, і багата, і звичайна та ще к тому ж тиха, і смирна, і усякому покірна».
Ідеальній дівчині — ідеальна пара. Василь, її коханий, теж наділений красивою зовнішністю і благородним характером. Герої закохуються з першого погляду, не можуть жити одне без одного, узагалі, кохання їхнє теж ідеальне. І хоч почуття героїв змальовані дещо з перебільшенням, але саме це сентиментальне перебільшення хвилює нас найбільше й розчулює.
Хоча й було кохання Марусі та Василя ідеальним, проте не зазнали вони щастя. Тимчасова незгода Мару-синого батька на їхній шлюб, несподівана смерть Марусі, після якої Василь постригся в ченці та незабаром і сам помер, — усе це викликає співчуття до нещасної долі закоханих.
Персонажі повісті Квітки-Основ'яненка — прості люди, наділені прекрасними моральними якостями, які хвилюють нас своїми переживаннями та почуттями. Крім того, окрасою повісті є картини народного побуту — пісні, обряди весілля, сватання, заручин тощо.
Пояснення:
-іноді навіть за довгий язик буває сяка-така нврізка на іншому місці;
-олія в макітерці;
-дасть Бог купця, а дідько розгудця;
-за ці три торби реготу мав аж сім смутку;
-сто друзів-це мало, а один ворог-багато!
-і ноги в нас невзуті, і голови босі.
