Пропоную так схарактеризувати образ Марусі Богуславки:
Маруся – дівчина-полонянка, що вже не перший рік живе у Туреччині: «Дівка-бранка, Маруся, попівна Богуславка». Незважаючи на те, що вона вже «потурчилась, побусурменилась», вона не забуває рідну Бтьківщину.
Маруся згадує про велике і значне для українців свято – Великдень, та
саме у цей день визволяє усіх українських невільників. У дівчини добра
душа, вона не пройшла повз чужого горя та радить скоріше тікати: «Ой,
козаки, Ви, біднії невольники!
Кажу я вам, добре дбайте, В городи християнські утікайте». Маруся
зберігає пам’ять про батьків та рідну землю, проте каже, що назад вже
ніколи не повернеться. У цьому і полягає її трагедія. Отже, ставши дружиною турецького хана, дівчина намагається зберігати у своєму
серці любов до Батьківщини та проявляє свої найкращі якості, допомогаючи своєму народові на чужині.
Ривет, Том! Я твой знакомый, хотя ты меня не знаешь. Несколько раз я перечитывал книгу, которую написал о тебе твой отец Марк Твен. Я хотел бы жить в твоем городке и стать твоим другом. Знаю, что товаришей у тебя и так много. Но я мог бы тебя научить играть в футбол. Можно было бы сыграть на две команды - наши и ваши ребята. А еще бы я взял тебя в поход. В этом году мы ездили в туристический лагерь в Крым. Это в нашей Украине есть такой красивый полуостров. Там море, горы, курорты и очень красивые места. Командир группы провел нас горными маршрутами.<span>Мы побывали на горе Ай-Петри, катались на канатной дороге. А еще мы побывали в Мраморных пещерах на горе Чатыр-Даг. Представляешь? Каждый день начинал на свежем воздухе в палатке возле моря или на какой-то горе. Это ужасно интересно. И я живо представлял себе, если бы ты был вместе с нами, то у нас была бы самая веселая группа. Следующим летом жду тебя в гости. Но можешь приехать и зимой. В городе на площади будет стоять праздничная елка, а вокруг нее полно развлечений. Да и вообще, скучать нам не придется! Жду письма от тебя. Твой друг Максим. До встречи.</span>
1 хоробрий мисливець
2 велика честь для стрільця
3 голод у городищі
4 смілива дружина мисливця
5 полювання на вепра
6 гнів перуна
Подякувати козакові за те що він зісвоїм військом ризикуючи власним життям воював заради незалежності і вільності нашої батьківщини. щоб ми мали мабутнє на нашій рідній землі
Жанр: ліричний вірш. Вид лірики: громадянська. Провідний мотив: заклик до повалення експлуататорського ладу й розбудови нового вільного суспільства. Віршовий розмір: хорей
Тема «Заповіт»: заклик до українського народу звільнитися від кайданів самодержавства, боротися за вільне життя, відстоювати інтереси простого люду.
Ідея «Заповіт»: віра поета у світле майбутнє України.
Основна думка: змінити соціальний устрій гноблених можна тільки революційним шляхом.
Художні засоби «Заповіт»
Епітети: «степ широкий», «Вкраїна мила», «лани широкополі», «вража зла кров», «сім’ї великій… вольній, новій», «незлим тихим словом», «синєє море».
Повтори: «Як… було…», «реве ревучий», «в сім’ї…».
«Заповіт» композиція За формою своєю
«Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість.
Експозиція: Як умру, то поховайте… На Вкраїні милій… Зав’язка: Як понесе з України Кров ворожу
. Кульмінація: …Вставайте, Кайдани порвіте.
Розв’язка: І мене… Не забудьте пом’янути Незлим тихим словом.