Ответ:
1. вроде река(берег)
2.Красками на бумаге
3.незнаю загугли
4.козачком который носил воду и тд.
5.Потому что тот очень хорошо рисовал
6.Закончил академию искусств с серебряной медалью за картину про мальчика
<span>Фразеологізм про людське око означає
</span><span>б) робити щось удавано, щоб справити необхідне враження</span>
Точно не знаю но вот!
Народився 2 (14 листопада) в Обухові (нині місто Київської області) в сім'ї шевця.
Старший брат Андрія — Петро Малишко — став своєрідним народним месником — Робін Гудом, який грабував комуністів і радянських чиновників, але не чіпав простих селян. 1928 року Петра Малишка спіймали, відвезли до Києва, де засудили до страти. Мати Андрія й Петра зверталася з проханням про помилування до голови ВУЦВК Григорія Петровського, але безрезультатно. Пізніше Андрій Малишко сказав про брата: «Якби я писав вірші так, як Петро — ціни б мені не було!» [1]
Андрій Малишко закінчив семирічку у рідному селі, вчився у медичному технікумі, потім — на літературному факультеті Київського інституту народної освіти. В 1932 році закінчив інститут, учителював в Овручі. В 1934–1935 роках служив у Червоній армії.
Після демобілізації переїхав до Харкова і працював журналістом у газеті «Комсомолець України», в «Літературній газеті» та в журналі «Молодий більшовик».
Під час Другої світової війни був військовим кореспондентом у фронтових газетах «Красная Армия», «За честь Батьківщини», і в партизанській газеті «За Радянську Україну».
Після війни працював відповідальним редактором журналу «Дніпро» (1944–1947). Депутат Верховної Ради УРСР 3-го та 4-го скликань. Був членом ВКП (б) (від 1943 року).
У 1960-х роках — голова правління Українського громадського відділення Агентства преси «Новини».
Мешкав у Києві в будинку письменників Роліті по вулиці Б. Хмельницького, 68. Помер 17 лютого 1970 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі.
Ответ:
Знаєте,звірі набагато дружніші,ніж люди.
І доки лисичка бігає лісом в надії, що колись зможе політати, її коліжанка, а саме сіренька мишка має мрію. От вивчилася вона в авіаційному, і думає-гадає про свій власний літак. Тоді зможе і хитреньку з собою взяти.
У дрімучому лісі її так і прозвали "Миша Літак".
Хоча, Руденька таємно заздрить їй, але тихцем збирає гроші, і робить паперові літачки, в подарунок.
Для щастя важливо мати хороших друзів.
Степан вислужується перед царем, цілує йому руки. Перебуваючи на службі у нього, він став слабовольним, боязливим. Ховаючись за святість клятви, мовчки гнув спину, терпів приниження, вважаючи це жертвоприношенням і єдиною можливістю прислужитися Вітчизні. Основною причиною цього є матеріальна залежність від царя і боязнь покарання за непокору.
