Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити
Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.
Котляревський хронологічна таблицяДата Подія<span><span>9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві</span><span>1780-1789Навчання в духовній семінарії.</span><span>1789-1793Працює канцеляристом.</span><span>1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.</span><span>1798Пише поему ” Енеїда “</span><span>1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.</span><span>1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.</span><span>1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.</span><span>1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.</span><span>1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.</span><span>1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.</span><span>1817-1821Директор Полтавського вільного театру.</span><span>1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.</span><span>1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”</span><span>З 1821
Член Вільного товариства любителів російської словесності.</span><span>1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.</span><span>1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку.
</span><span>29 жовтня 1838<span>Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.</span></span></span>
Література як відомо є дуже важливим джерелом для історії , адже звідси ми можемо дізнатись про те, як колись жили люди , які важливі події відбувалися. Саме із творів ми дізнаємоємось про вже забуті традиції народу, про погляд тогочасних людей на світ і на все що у ньму відбувається
Розкажи мені, юний Вольтере,
Про дитячі свої ясні мрії.
Розкажи, сивочолий Вольтере,
Про сумні нездійсненні надії.
Може трохи я схожа на тебе,
І сучасників не розумію.
Простака хочу вдачі для себе,
Щоб простими були мої мрії.
З нетерпінням чекатиму відповідь.
Ваша доля не безталанна.
Вам здоров’я бажаю і успіхів.
<span>Із повагою ваша ......</span>
<em>Плаксій - дитина або дорослий плаче із-за дрібничок.. </em>
<em>1.Щоб плаксій не хвилювався із-за дрібниць.</em>
<em>2.Треба заставляти плаксія сміятися, ане плакати, смішити його)</em>
<em></em>
Іван Франко у своїй історичній повісті «Захар Беркут» змалював життя руського суспільства XIII століття. Жителі карпатського села Тухля повстали проти боярського поневолення, коли князь Данило Галицький подарував землі Тухольщини бояринові Тугару Вовку. З такою ж відвагою вони розгромили татаро-монгольських завойовників. У цій повісті Франко показав, що саме простий народ був рушійною силою історії.
На фоні боротьби громади села Тухлі з боярином Тугаром Вовком і монгольською ордою змальовані головні герої повісті. Захар Беркут, його син Максим, Мирослава наділені найкращими рисами характеру. Вони постають перед нами чесними, вольовими, відданими інтересам рідного краю. І тому вони протиставлені зарозумілому бояринові Тугару Вовку — експлуататору і зраднику, жорстокій монгольській орді на чолі з ватажком Бурундою.
Головний герой повісті — Захар Беркут. Йому притаманна народна мудрість, висока моральність, велич, сила. Він справжній патріот свого краю, людина мудра, розважлива, з великим життєвим досвідом, для якої громадські інтереси над усе. Його люблять і шанують люди, та й доля до нього прихильна.
Зовсім протилежним йому І. Франко змалював боярина Тугара Вовка з його дійсно вовчою натурою. Цей деспотичний зрадник — дуже хижа й пихата людина. Саме ці риси характеру призвели його до відступництва, а зрадника завжди чекає ганебний кінець. Тугар Вовк загинув разом з монголами в тухольській долині.
Жорстокою руйнівною силою виступає в повісті монгольська орда, а на її чолі — Бурунда. Він, як і Вовк, прагне володіти українськими землями та народом. Цей образ наче налитий люттю і заплямований кров'ю, його не можна сприймати без жаху і здригання. І якщо у зрадника Тугара Вовка ще є щось людське (його ставлення до дочки), то Бурунда — це звір. З особливою виразністю цей звірячий характер виявився під час загибелі його вояків.
Повість «Захар Беркут» відкрила мені захоплюючу сторінку історії мого народу. А ще познайомила з мудрою і прекрасною людиною — Захаром Беркутом, який став моїм улюбленим героєм. Усі його дії були спрямовані на добро в громаді, а його мудрість ще довго буде слугувати багатьом поколінням: «Доки будете жити в громадському порядку, дружно держатися купи, незламно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас».