Напевно, в житті кожної людини рано чи пізно настає такий момент, коли вона відкидає всі свої щоденні турботи й проблеми, відсторонюється від буденної суєти і замислюється над тим, для чого ж, власне, вона прийшла у світ. І, певно, по-справжньому щасливим є той, хто не вагаючись може відповісти на це запитання. Однак чи це можливо? Хтось мріє про матеріальні блага, хтось прагне визнання, а хтось просто хоче бути коханим і живе заради цього почуття, а проте навряд чи хтось зможе чітко й без на гань визначити сенс свого життя.
Питання сенсу життя – це одвічне питання, яким людина переймається з давніх-давен. Філософи, митці, представники найрізноманітніших наук в усі часи вирішували його по-різному. Одні вважали, що життя -і і,е постійна боротьба за власне існування й добробут (пригадаймо, наприклад, слова Л. Костенко: «Життя, мабуть, цо завжди Колізей…»), інші стверджували, що людина .живе на Землі для того, щоб творити, виражати себе в мистецтві…
Український філософ і педагог Г. Сковорода сенс людського життя вбачав у постійному пізнанні світу й себе самого, у невтомному прагненні здобувати знання й збагачуватися інтелектуально. У своїй знаменитій поезії «Всякому городу нрав і права…» він наголошує на тому, що кожен по-своєму визначає життєві цінності та ідеали, яких прагне, однак найголовніше, на його думку, для людини – це мудрість, заради якої вона й мусить жити:
А мні одна только в світі дума, Как би умерти мні не без ума.
Скільки існує людство, стільки існує й питання про сенс його існування. Воно завжди відкрите, бо кожен по-своєму, індивідуально намагається на нього відповісти. Мені ж найбільше імпонують слова О. Гончара, який стверджував, що «саме в людяності людини, в її мужності, здатності любити, в силі творчій, у моральній чистоті полягає найвища духовність, що становить істинний сенс життя людей на планеті».
<span>Людина може прожити лише одне життя. На жаль, а може, й на щастя, вона не зуміє повторити жодного його моменту, пережити його ще раз, відновити… Тому мені здається, що сенс життя полягає в умінні жити та почувати себе щасливим. А вміння жити, на мою думку, це не лише бажання отримувати задоволення від навколишнього світу, не лише потреба у професійній чи творчій саморе-алізації, а й внутрішня потреба дарувати добро іншим людям, робити їх щасливими й завжди усміхненими. Я вважаю, що головне для кожного з нас – усвідомити, що сенс нашого власного життя – це ще й сенс життя інших людей, тому важливо завжди, за будь-яких обставин пам’ятати, що живемо ми не заради себе, а заради самого життя на нашій планеті.</span>
Епітет<span> (</span>грец. ἐπίθετον<span> — «прикладений, заданий») — це слово чи словосполучення, завдяки особливій функції в тексті, допомагає слову набути нового значення або смислового відтінку, підкреслює характерну рису, визначальну якість певного предмету або явища, збагачує мову новим емоційним сенсом, додає до тексту певної мальовничості та насиченості.Приклад: Прощавайте, сині гори, білії сніги.</span>
<span>М-мріють
крилами с туману лебеді рожеві,сиплять ночі у лимани зорі сургучеві,заглядае в
шибку казка,опустіться тихі зорі синові пуд вії,танцювали лебеді в хаті на
стіні,лоскотали марево,прийдуть с України верби і тополі,душу залоскочуть</span>
Е-сивими очима,лебеді
рожеві,зорі сургучеві,тихі зорі,золотим сузірьям,хмільні смеркання,
<span>Я незнаю що
таке уособлення </span>
1.Коли народилася хуха? 2.Хто такі хухи? 3.Які риси характеру має хуха? 4. Чому дідусь хотів вбити хуху? 5.Де зазвичай живуть хухи? 6.Чи здатні хухи змінювати свій колір? 7.Як хуха відносилась до зими? 8.Ставлення хухи до діда. 9.Кому хуха допомогла? 10.Як діти ставились до хухи?
Ой не спали чорні очі, не спали, не спали, <span>Бо сиділи на порозі, милого чекали. </span> Болить мене головонька, як вечір настане, <span>Прийди, прийди, мій миленький — може, перестане.