Тема: розповідь автора про маленьких беззахисних пташенят, яких він помітив в траві. Він хоче стати для них батьком, братом або сестрою і захистити. І якщо раптом з`явиться яструб-розбійник і знищить пташенят, то їх смерть «ляже на нашу совість за нашу байдужість гріх».
Ідея: автор щирий в своїх почуттях захистити беззахисних пташок; закликає нас любити «сонце, дощі зернисті, дороги в пилу, траву». Вірш пройнятий гуманізмом, любов`ю і бережливим ставленням до природи. Автор задається риторичним питанням: «А руки?! Серце?! Куди заховати їх?!» Справді, якщо людина байдужа до краси навколишнього світу і не має в серці «любові й хисту» до природи, то навіщо їй серце?
Жанр ліричного твору: верлібр (вільний вірш).
Проблемні питання:
Чи складно в житті бути уважним до природи? Чи важко любити навколишній світ? Що заважає сучасним людям бережно ставитися до оточуючого середовища?
Ми люди знаємо ,що нажаль ми не розуміють мову інших живих істот ,але прислухавшись ближче ми можемо помітити як між собою вони ,начеб то , спілкуються.Нам було б цікаво дізнатися про що вони хотіли один одному сказати.
Революції в Україні та неспроможність народників розкрити всіх суспільних питань. Заклик народу йти вперед не змінюючи курсу! Курсу до незалежності
Когда його привезли до лікаря та він боровся за свое життя щобе не втратити пам'ять
Коло невеличкої хати рос вишневий садок. Життя у цьому селі живе - співають дівчата, йдуть плугарі. Біля цієї хати
вечеряє родина, у якій матір хоче повчати чомусь дочку, але співи соловейка не дають цього зробити. Він так гарно співає, що
і повчати доню матір не хоче. Вона покалала своїх маленьких діточоу спати тай сама задрімала, але соловійко не затих.
У цій поезії нібито все просто, але автор тут повчає нас кохати родину, природу. Вірш зачаровує аурою божественного затишку родинної злагоди.
Про цей вірш Т. Шевченка літературознавцями написано багато досліджень. Надзвичайно простий, без особливих художніх засобів, він просто чарує своєю поетичністю. Вражає те, що написаний він за похмурими тюремними ґратами. Якою ж сильною була туга поета ш рідною Україною, яка багата уява, щоб створити такий шедевр! Чи є ще щось краще, ніж квітучий сад, мирна хліборобська праця, дружна родина, спів соловейка? Про це мріяв усе життя й сам Шевченко, хоч його мріям не судилося здійснитися. Вірш став "візитною карткою" України — квітучої, мирної, співучої та доброї.