<span> </span>Кожна епоха творила свій образ Т. Г. Шевченка. І хотіла його словами говорити від імені народу про себе. Феномен Шевченка відбиває нашу національну природу, нами світосприймання, наше минуле, нашу надію на майбутнє.<span> Він символізує душу українського народу, втілює його гідність, дух, пам’ять.
</span>I образ, i стиль зображення Шевченко запозичує у народної пiснi, пiдкреслюючи народнiсть Залiзняка, який:
<span>I воює, i гарцює </span>
<span>З усiєї сили. </span>
<span> Залiзняк змальовується як цiлiсна особистiсть, що живе лише однiєю метою, проте це не заважає йому спiвчувати простим людям (наприклад Яремi) i взагалi бути близьким до них, за що гайдамаки називають його «батьком». Вiн вмiє не лише битися, а й вчасно пiдбадьорити гайдамакiв, пiдтримати їхнiй бойовий дух. Його образ – образ улюбленця народу, «громади в сiряках». Ярема, виведений в поемi саме як представник цього народу, символiчно стає Залiзняковi за сина: </span>
<span>Придбав Максим собi сина </span>
<span>На всю Україну. </span>
<span>Хоч нерiдний син Ярема, </span>
<span>А щира дитина. </span>
<span> </span>
<span> Залізняк – ватажок повстання, патріот, улюбленець народних мас. Навіть запорожці, що не дуже довірливо ставляться до старшини, яка взяла участь у повстанні, шанують і уславлюють його: «У нас один старшина – батько Максим». Таким гайдамацьким батьком виступає Залізняк протягом усього повстання. Він виявляє високу мужність у бою, особистим прикладом запалює в душах повстанців іскру святого вогню, піднімає їх на боротьбу. Це щира душа, яка живе інтересами мас і кровно з ними зв’язана. Кобзар Волох співає про нього: </span>
<span>…Наш отаман, </span>
<span>Орел сизокрилий! </span>
<span>Нема в його ні оселі, </span>
<span>Ні саду, ні ставу. </span>
<span>Родиною йому були гайдамаки, найбільшим багатством – любов і повага товаришів: Залізняк – це втілення народного гніву проти панів, непримиренності, нещадності до ворогів. </span>
<span> </span>
<span>епiтети: хрещатий барвiночок, запашний василечок, добрий розум.</span>
Дід Платон в оповіданні "Ніч перед боєм" постає перед нами старим,але досвідченим та мудрим чоловіком,котрий був авторитетом для всіх молодих солдат. Дід перевозив молодих хлопців через річку, висловлюючи свою думку про життя, мудруючи та повчаючи. Це людина стара,але надзвичайно розумна та безстрашна,але наповнена мудрістю та досвідом. У діда був друг Савка, який також разом з ним допомогав переправляти хлопців на ту сторону річки. Дід Савка був бідно одягнений, на голові стирчала шапка,мов коров'ячий кізяк. Не дарма Савка та Платон є не лише сусідами,а й друзями,адже вдачею, розумом та досвідом вони надзвичайно схожі.
Тому що у 988 році було прийнято християнсво, і воно стало основною релігією
Я дуже люблю літо. Воно насичене яскравими барвами та враженнями. Літо асоціюється зі справжнім відпочинком. Кожні літні канікули я з батьками багато подорожую , одне з моїх улюблених місць це море. Саме воно асоціюється з літнім відпочинком. Також літом я приїзджу у село до дідуся та бабусі . Там я почуваю себе вільно та спокійно, немає навчання та інших клопотів , ми з друзями ходимо купатися на річку , та відпочивати у парку . Я допомагаю бабусі клопотати на городі, а разом с дідусем їзджу на риболовлю. Саме всим цим мені подобається літо!