На цих вихідних я прочитав дуже цікаву книгу відомого австрійського письменника Югенда Шикльгрубера, під назвою "Остання піч". Ця книга вразила мене своєю ідеєю масової гуманності та взаєморозуміння між людьми. Саме вона наштовхнула мене на дорогу пацифізму та відчуття ректальної самосвідомості. У цій книзі молодий хлопчик на ім`я Релтіг з самого дитинства зіштовхується з несправедливістю цього світу. На власні очі він бачить, як сусідських хлопчиків цькують у школі за їхній зовнішній вигляд, як його однокласники масово насміхаються з його однокласника Карла, через його фінансове положення та на власному досвіді дізнається як неприємно бути загнобленим за расовою ознакою. В продовж всієї книги Релтіг імпульсивно бориться з несправедливістю цього світу та заводить нові знайомства з багатьма новими людьми. Найпершим товаришем Релтіга став переселенець з Російської Імперії - Микола Сосницький, що приїхав до Німеччини навчатися на програміста.
Життєвий шлях Релтіга наповнений масою несподіванок, івритин та негараздів, проте його незламний дух проводить його то фінальної мети, де весь всесвіт пізнає його недитячі ідеї та входить в нову еру стазисного миру.
<span>Nogoljulia середнячок</span><span><span>Тема <span>Роздуми про ймовірну в майбутньому зустріч з Левом; прохання не казати йому про зоопарк </span></span><span><span>Основна думка </span>
<span>Якщо хоча б один лев не потрапить до зоопарку, то це призведе в майбутньому до виникнення цілої Лев'ячої Держави, де всі тварини будуть вільними </span></span><span><span>Система віршування </span>
</span></span>
Верлібр
<span>Художні засоби
</span>
Почався навчальний рік. Разом з цим почалися і польові роботи — збір урожаю не тільки на колгоспних полях, а й на присадибних ділянках. Багато людей уже вправилися біля городу. Дітвора мала час погуляти на вулиці, сходити на рибалку.
Але одного разу ми поверталися з рибалки, йшли дорогою повз городи. Анатолій звернув нашу увагу на те, що лише на городі Олексія не викопана картопля. Олексій учився з нами, але нічого нікому не говорив. Та ми всі помітили, що він сумний, не гуляє з нами, поспішає додому після уроків. Ми не придавали цьому ніякого значення. А від мами Анатолій та Данило чули, що Олексієва мама хвора, лежить у лікарні, батько у відрядженні, повернеться не скоро. У Олексія є ще молодший братик, який ходить в дитсадок. А осінь наступає з вранішніми прохолодами, а незабаром почнуться дощі та заморозки.
Ми ніби прозріли, що картопля, буряк, морква та інша городина на ділянці Олексія може загинути, бо він не в змозі сам подбати про город, бо йому треба і до мами в лікарню сходити, і братика забрати з дитсадка, і впоратися по господарству.
Тоді ми домовилися, що наступного дня зразу після уроків візьмемо дома лопати, відра та мішки і підемо на город Олексія, щоб зібрати урожай, допомогти однокласнику. Так ми і зробили. До нас ще приєдналася мама Петрика, яка давала вказівки, радила.
Працювали ми до темряви. Зате вже пізно вечором привезли у двір Олексія багато мішків з картоплею, буряками, морквою та іншою городиною. Допоміг нам це привезти на машині батько Сергія, бо він шофер.
Олексій не зрозумів одразу, що діється. Але потім йому стало все ясно. На очах у нього заблищали сльози, але то були сльози радості.
<span>Розчулений, він щиро подякував усім нам за допомогу та увагу до його сім’ї.</span>
Ямб — у силабо-тонічному віршуванні, поширеному в українській поезії, це двоскладова стопа із наголосом на другому складі (˘ /). У метричному (античному) віршуванні — це двоскладова стопа, що має короткий і довгий склад (˘ ¯).
<span>Яких іще зазнаю кар?Якими нетрями ітимуШляхами з Риму і до КримуПід ґвалт і кпини яничар? (І. Світличний).</span>
Хоре́й, — в античному віршуванні — триморна двоскладова стопа з першим довгим і другим коротким складами.
<span>Тихо. Зорі потопаютьВ океані хмар і ночі,Понад хвилі грім гуркоче,<span>По каютах скрізь дрімають </span></span>
У сучасному світі майже не знайти людей, які скажуть вам правду. Хоч в книжках, в інтернеті, в підручниках пишуть, що треба казати та не всі роблять так, як треба. Деякі хочуть тебе підставити, деякі випадково кажуть, бо може й не знають достовірної інформаціі.
Так, але давайте уявимо світ де панує лише правда. Коли люди допомагають одне одному, не бажають зла. А навпаки. Де наприклад навіть депутати після виборів виконають свої обіцянки. Де учневі, який не прийшов до школи з поважної причини, однокласник скаже вірне домашнє завдання. Де діти не обманють своїх батьків, тощо. Але давайте почнемо з себе може тоді і всі будуть триматися гарного прикладу.
