Можлива відповідьГерої вічної поеми Гомера «Іліада» Ахілл і Гектор — найхоробріші воїни ахейського та троянського військ. Вони змагалися у вправності та силі, обидва загинули під час Троянської війни. Так хто ж із них найгідніший?Ахілл, або Ахіллес,— син царя мірмідонян у Фессалії Пелея та морської богині Фетіди. Прагнучи загартувати сина, Фетіда купала його у водах Стіксу тому Ахілл мав єдине вразливе місце — п’яту, за яку тримала його мати. Ахіллові була провозвіщена смерть під час Троянської війни. Мати, щоб уникнути цієї долі, переодягла сина у дівоче вбрання й віддала до двору царя лікомеда, де він і виховувався. Одіссей, бажаючи залучити до ахейського війська майбутнього воїна, під виглядом купця запропонував дочкам лікомеда жіночі прикраси і зброю. Дівчата кинулися до прикрас, Ахілл же обрав зброю. Так Одіссей знайшов майбутнього воїна і намовив його вирушати під Трою. Вирушаючи на Троянську війну, Ахілл знав, що загине,— так казала йому мати — але, вибираючи між коротким, але уславленим життям та довгим, але бездіяльним, герой обрав коротке.Гектор — старший син царя Трої Пріама й цариці Гекуби, чоловік Андромахи. Він віддасть своє життя за нерозважливе кохання свого молодшого брата Паріса до єлени Прекрасної.<span>
</span>
«Гримить» - вірш з циклу «Веснянки» який був написаний І. Франком на початку 1880х років.
Ций вірш перейнятий передчуттям як весняного пробудження природи, так і революційного оновлення світу, а також гарячою вірою в прекрасне майбутнє народу.
Картини природи й суспільства у вірші не протиставляються, а навпаки, уподібнюються один одному за допомогою літературного прийома паралелізму. Вірш написаний чотирьохстопним амфібрахієм. Своєрідний інтонаційно-синтаксичний та ритмічний лад утворюється інверсіями, градаціями та окситонним римуванням п’ятого і шостого рядків: летить - гримить, обновить - гримить.
Вірш складається лише з двох строф по п’ять рядків у кожній; причому слово "гримить", утворює шостий рядок і цементуює вірш в органічну єдність своїм мажорним настроєм.
Не дарма всі люди визнають, що душа може бути як красивою, так і потворною. Звичайно, далеко не завжди вона є однозначною. Якщо взяти в якості прикладу якусь певну людину, то, напевно, можна прийти до висновку, що в її душі є одночасно щось красиве і некрасиве. Проте найвідоміші літературні автори можуть давати нам яскраві і гострі приклади. Здається, такі приклади містяться в оповіданні Володимира Винниченка «Федько-халамидник».Ключовими дійовими особами цього оповідання є Федько і Толік. Два цих хлопчика живуть по сусідству, але, незважаючи на це, вони суттєво один від одного відрізняються. Федько дуже часто робить капості, він надзвичайно активний хлопчик, нерідко це приводить його до якихось життєвих неприємностей. Тим не менш, в той же самий час кожен із нас, напевно, визнає, що у нього красива душа. Адже він не обманює, готовий виручити в біді, володіє високими моральними якостями і відвагою. У нього було мало спільного з Толіком, тому що Толік був слабким, пасивним і мало на що здібною хлопцем. Проте, нехай двоє хлопців мали мало спільного, вони все одно спілкувалися.Одного разу між ними стався ключовий випадок, який дуже добре дав зрозуміти, у кого з них гарна душа, а у кого – потворна. Толік провокував Федька перейти замерзлу водойму. Фактично він підбурював його, напевно, в душі сподіваючись, що у Федька не вийде, він хоч раз у житті програє. Але Федько був дуже вправним, йому вдалося перейти водойму туди і назад. Це в певному сенсі шокувало Толіка, і він сам вирішив повторити такий сміливий вчинок, хоча його до цього ніхто не підбурював. Але йому нічого не вдалося, він провалився крізь лід у воду. Федько мав красиву душу, він був сміливим, а тому ні секунди не думав і кинувся на допомогу. Він міг загинути, але все-таки врятував Толіка. Більш того, він не хотів підставляти хлопчика, а тому взяв всю провину на себе перед батьками. Батько його покарав, у Феді була висока температура і сильний кашель, вже через три дні він помер. А ось Толя був настільки потворним в душі, що попросив у Федіної мами ніж, на який він раніше сперечався з Федьком, і навіть не прийшов до друга на похорон. Приклади цих двох хлопців дають чітке уявлення про те, що таке краса і потворність людської душі.<span>Подібних випадків, як у цьому романі, ви і я можемо побачити безліч у нашому житті. Я думаю, що життя просто влаштована так, що далеко не у всіх однакові душі. Світ не може бути повністю добрим і правильним, в ньому співіснують добро і зло. Звичайно, вони знаходить відображення у людських душах, зокрема, в душах героїв оповідання Володимира Винниченка</span>
<span>Брехлива сорока
Жила в лісі сорока-білобока. Ніхто із звірів її не любив, бо вона багато брехала.<span> Одного разу повзе їжак,а сорока йому каже:
</span><span>- Їжачок ,а де ділися твої голки?
</span>- Ну тебе сорока одну брехню кажеш!Через деякий час проходить зайчик, а сорока йому каже:
-<span> Що зайчик уші опухли,що до землі опали!</span>Зайчик злякався і як найшвидше побіг до лікаря:
<span><span>-</span>Добрий день, мудра сова!</span><span><span>
-</span>Здраствуй зайчику! Що сталося?
</span><span><span>-</span><span>Та ось проходив мимо сороки, а вона каже що в мене уха опухли!</span></span><span>
-хм. , зайчику менше ти слухай цю сороку слухав брехню вона каже! Все з твоїми ушками гаразд!</span><span><span>
-</span>Дякую! До побачення!</span><span><span>
-</span>Бувай зайчику!</span><span>
Та одного разу сталося лихо. В лісі була пожежа. Сорока попереджала всіх, але ніхто не вірив тому що, вона завжди брехала. Але коли зайчик і їжачок пішли по гриби і побачили пожежу:
-</span><span>Пожежа, пожежа!- закричали вони.</span><span><span>
</span></span></span><span><span><span>Пожежа припинилася. Після цього випадку всі стали вірити сороці-білобоці.Брехень багато, а правда одна.-каже нам народне прислів'я і дійсно,скільки б сорока не брехала,а правда одна.</span>
</span></span>
