Йде весна, летить на крилах сонця, а зима не відпускає, лютий холод насилає.
<span>Герої не вмирають. Вони живуть з нами вічно.
В нашому світі є безліч проблем, ми щиро переживаємо їх, але коли настає скрутна хвилина, раптом все змінюється. Всі проблеми, що були, стають мізерними і незначущими , а натомість їм приходить усвідомлення думки про правдивість нашого життя, що так уміло прикрашалося засоби масової інформації. Раптом спала димка ілюзій і перед нами постає реальна картина ситуації, що відбувається на нашій землі, на нашій Батьківщині. Тоді кожен і відкрив своє справжнє лице.
Одні виявилися боягузами, інші ледарями, які лише вміють гарно говорити, але були й інші. Тих, кого було набагато більше . Це герої. По правді кажучи, я навіть не очікувала, що їх виявиться в нашій країні так багато. Солдати, волонтери, всі, хто допомагав і допомагає. Хтось це робив менше, хтось більше, але жоден не залишився байдужий. Багато хто говорить, що в наш час люди стали злі, але це не так. Ми бачимо на сьогоденному прикладі, що світ повний добрих і самовідданих державі людей, які борються за наше майбутнє, за наше життя.
Солдати, що пішли зараз на зону АТО і всі, хто зараз із ними рискують не повернутися до дому. У кожного з них є сім’я, родина, друзі. Їм є що втрачати. Можливо, інший би не погодився, але не вони. Ті, завдяки кому ми зараз спокійно ходимо до школи чи на роботу. Будучи в безпеці, ми до кінця не усвідомлюємо всієї тієї ситуації, що відбувається. Все добре, допоки добре. Не так давно відбувся Євромайдан, зараз же ми майже не згадуємо про нього, бо все налагодилося. А що якби ні? Що якби не було майдану? Що тоді? Можливо, все залишилося б на своїх місцях, можливо було б гірше, але краще не сталося б, безперечно. І тому, що наша держава зрушила з місця є заслуга всіх тих, хто полягли за наше краще життя. Пам’ятаймо це.
Пам’ятаймо всіх, живих і тих, хто вже не з нами. Солдатів і активістів майдану. Лікарів і волонтерів. Пам’ятаймо старих, пам’ятаймо молодих. Вони боролися за наше життя. Не забуваймо це. Закарбуймо їхні імена у пам'ять вічності, тоді вони не вмруть, а будуть завжди з нами. Усіх колись не стане на цьому світі, але в наших серця вони, герої, житимуть вічно.</span>
<em><u>Пишу в напівсонному стані, тож перед написанням, перевірте твір на помилки.</u></em>
Знаю тільки добрий та працьовитий)) Добрий: Жодна крихітка життєлського бруду не виповзла з двору моїх дідів, недобре слово з їхніх уст не торкнулося жодної людини. Працьовитий: Чого тільки не вмів мій дідусь! Міг чоловік нехитрим інструментом вирізати і просту людину, і святого.
У цій повісті М Стельмах описує своє дитинство, яке було дуже тяжким.
Гловні герої-Михайлик і Люба, збагачені певним життєвим досвідом. Для героїв головне-навчання. Діти мріють про розваги, а Люба навіть гарно співає ... Ці мрії аж ніяк не заважають героям, адже вони памятають, що їх оточують злидні. Михайлик і Люба дуже працьовиті.
Максим козак Залiзняк» аналіз Тема «Максим козак Залiзняк»: — зображення повстання українського народу 1768 р. проти національного та соціального поневолення. Ідея «Максим козак Залiзняк»: уславлення козацького ватажка Максима Залізняка як захисника народних інтересів. Основна думка: сила, мужність, рішучість, згуртованість козаків дозволить їм подолати будь-якого ворога. Жанр «Максим козак Залiзняк»: історична пісня. Композиція «Максим козак Залiзняк» Експозиція: приїзд М. Залізняка на Вкраїну. Зав’язка: підготовка козаків до бою з панами. Кульмінація: перемога над ворогом, уславлення М. Залізняка. Розв’язка: повернення козаків додому. Художні засоби «Максим козак Залiзняк» Повтори: «Та вдарили з семи гармат У середу вранці», «Обступили город Умань» «Лине гомін». Епітети: «пишна рожа», «гарна слава», «по степу німому». Метафори: «вдарили з гармат», «лине гомін». Гіпербола: «Накидали за годину Панів повні шапці». Риторичні оклики: «Як поїхав на Вкраїну Як пишная рожа!»
Джерело: https://dovidka.biz.ua/maksim-kozak-zaliznyak-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua