Чимало дум склав народ про муки українських невільників у татаро-турецькому полоні в 16—17 століттях. Жорстокість ворогів не мала меж: бранців продавали на ринку, непокірних гноїли в темницях, на галерах, дітей віддавали в спеціальні військові школи, звідки вони виходили яничарами, літніх людей убивали. Розлучали матір з дочкою, брата з сестрою. Та не могли вбити у бранців любові до рідної землі, волелюбного духу. Перед ними, як зірка, світився яскравий образ далекої вітчизни. Патріотичний подвиг української дівчини-невільниці оспівано в думі «Маруся Богуславка» . «Дівка-бранка Маруся, попівна Богус-лавка» приходить до темниці, в якій уже тридцять літ сидять козаки, і звільняє їх. Невільники повертаються додому «на ясні зорі, на тихі води, у край веселий» .
У думі Маруся зображена тільки в одному епізоді — звільнення бранців з неволі і прощання з ними. Вона, певно, давно вже в полоні і не може порвати з тим життям, яке у неї склалося. Маруся просить козаків передати батькам, щоб не збирали грошей для її викупу, бо вона вже додому не повернеться: Бо я вже потурчилась, побусурменилась Для розкоші турецької, Для лако. мства нещасного! Образ Марусі Богуславки — це художній вимисел, але спирається він на дійсні факти. Літописи, усні перекази зафіксували чимало випадків, коли українські дівчата-лолонянки були дружинами турецьких вельмож, навіть султанів. Окремі з них, ризикуючи своїм життям, ішли на подвиги в ім'я своєї батьківщини.
Почуття жалю до своїх співвітчизників змусило Марусю свідомо піти на подвиг. На неї чекає кара, коли паша, в якого вона викрала ключі від темниці, повернеться додому. Та паша пробачає Марусі за здійснений нею вчинок, бо дуже любить дружину і дітей. Творці думи виявили велику майстерність у створенні образу Марусі Богуславки та зображенні її героїчного вчинку, вміло побудували сюжет твору. Зі зворушливою ніжністю змальовується рідний край, куди якнайскоріше прагнуть повернутись невільники. Любовно змальований образ батьківщини будив почуття патріотизму, закликав любити і захищати рідну землю.
Отже, патріотичний вчинок, який здійснила Маруся Богуславка, свідчить про її велику любов до рідної землі, до українського народу. Та Маруся не могла повернутися на батьківщину, бо любила свого чоловіка та дітей. Покинути їх вона не могла. <span>Висновок: Маруся Богуславка - справжня патріотка українського народу, героїня яка є прикладом для наслідування.</span>
Провідну думку вірша "Вибір" можна записати цитатою:
"Я б вибрав найвищу почесть: У чистім полі і чеснім бою На чорному мармурі ночі Зорю записати свою!"
Про що мені шепоче дождь весни! Про те,що стане літо і ти мене забудешь! Про те, вже співають птахи! І сонце світе ясно-ясно! Вже скоро почнутся свята! І стане жарко-жарко!
Додому. <span>Епітети: бурштинова гербата, тополеві вранішні тумани, сірий тулуб, золоте тло, натруджений двигун, весна крижана. </span>Порівняння: літак аж ніби крилами змахнув. Метафори: у мареві марень, розмов; натруджений двигун тамує стогін, зелені леза юної трави. Повтор: шкода Москви.
Катерина. Епітети: теплий хліб, барвні сни, біле поле, біла Катерина, невимовний біль. Порівняння: мов велике коло біле небо навздогін летить. Повтори: з немовлям, притнутим до грудей. Метафора: Шевченкова мадонна. Оксиморон: вилами розхитували трони. <span>Інверсія: про дівочу цноту, про калину не співай, поете, не квили. </span>
На мою думку книги потрібні будуть завжди. Я впевнилась на власному досвіді, що книга набагато краща ніж читати її з інтернету. Звісно, сперечатися про те який чудовий інтернет я не буду. Звісно, легше знайти якусь інформацію в інтернеті ніж шукати книгу із потрібною інформацією, але коли у твоїх руках книга -це значно краще. Читаючи книжку ти відчуваєш себе так ніби це ти головний герой книги. Ти переймаєшся за героя, ти живеш у той момент ним. Ти гортаєш сторінки. А як це чудово коли у зимню пору ти загортаєшся і ковдру береш кружку гарячого чаю з лимоном і сидиш і читаєш якусь неймовірну книгу. Ось це чудово. Але прирівняти книгу до інтернету просто неможливо. Книга чудова по-своєму, а інтернет - по-своєму.
