Байка - це невеликий повчально-гумористичний або сатиричний твір алегоричного змісту, частіше за все віршований, рідше - у прозі. Мораллю називається повчальний висновок у байці, тобто те, що хотів сказати байкар читачам, чому він хотів їх навчити цією байкою.
Михайлик з Любою зустрівся біля явориння, дівчина одразу ж сподобалася хлопцеві, хоч і була старшою. Під час знайомства Люба показала себе справжньою господинею, що добре освоїла навички приготування їжі. Михайлик, ще раз доводить те, що діти минулого були доволі самостійними, це підтверджує приклад із тексту, коли хлопчик пропонує запалити вогнище і вдало це робить.
Ле́ся Украї́нка (справжнє ім'я Лари́са Петрі́вна Ко́сач-Кві́тка; <span>13 (25) лютого 1871</span>, Звягель[3] — 19 липня (1 серпня) 1913, Сурамі) — українська письменниця, перекладач, культурний діяч.
Писала у жанрах поезії, лірики, епосу, драми, прози, публіцистики. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.
Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903—1907), «В катакомбах» (1905), «Лісова пісня» (1911) та ін.
Ніжка-кішка нічь -пічь квіти-діти гілка-бджілка листочок-місточок картина-малина співають-грають рак-мак
Чаво? украинский не понимаю))