Толик -головний герой оповідання А.Дімарова 'Блакитна дитина'.У чомусь Толик і був Блактиною дитиною.Це видно у його вчинках.На мій погляд Толик був справжнім хлопцем,вмів добре себе поводити,але інколи був і розбишакою,Толик вмів розважати своїх друзів,особливо мені сподобався момент коли він проковтнув жабу.Також Толик був хорошим і надійним другом,нікому не здав Соньку коли вона позризала колоски.ал були й моменти коли толик показував себе з іншої сторони,коли підставив ногу своїй одноклассниці і опинився у директора.Я б хотіла щоб у мене був такий друг,ми б дуже багато часу проводили разом,і запам*ятали б багато цікавих пригод.
1)як зухвалявся фарбований лис,2)як впав в фарби,3) чому казку назвали фарбований лис,4) чому фарбованого лиса вбили,5)як пометили йогой звири...
После этого лось погиб,но в детях остался бы образ утопающего лося.Дедушка мог бы объяснить детям,чтобы они не печалились,ведь они почти спасли его.Он мог бы их заверить,что они добрые дети и будут хорошими людьми в будущем.
Ответ:
в останніх строфах звучить переконаність того, що своїх героїв народ ніколи не забуде і буде складати про них пісні.
Адже поки є пісні про героїв, до того часу й житиме пам'ять про них
Мені здається, що старий Кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх синів. «Він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг удержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на Кайдашеві свій відбиток». Чимало настраждавшись, наробившись за свій вік так, що «аж шкура болить», Кайдаш намагається знайти забуття в чарці. Потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина Карпа. Я думаю, що Карпо, старший син Кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс черствим, бездушним. Ці риси поступово тільки набирали обертів. Він був першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. Коли парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся. «Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи осміхались». Після одруження та народження сина Карпо ніби виріс у власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. Починає поводити себе ще більш егоїстично. Він ніколи не був покірним, не змовчував батькам, під час сварки через мотовило вперше підняв на старого Кайдаша руку. Про його жорстокість та черствість знало все село. Я погоджуюсь із тим, що батьки належним чином не займалися його вихованням, тому й мають такий результат. Я не згоден із думкою, що Кайдаш не займався вихованням дітей, тому що він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх зусиль для виховання хлопців. На мій погляд, стара Кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток. Замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства», «до природної звичайності української селянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові. Я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. Розпалюванню ворожнечі сприяли й невістки, особливо Мотря. У неї надто дріб’язкова натура. Вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку на батька, Мотря вибиває Кайдашисі око, Карпо женеться з дрючком за матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так шкода, матері, як чобіт».<span>Джерело: http://dovidka.biz.ua/kaydasheva-sim-ya-konflikt-mizh-batkami-ta-ditmi/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua</span>
