Кожна народна пісня складається упродовж років звісно, хтось перший створює основу сюжету , а потім протягом років чи навіть історія виконавці додають до нього щось своє ,або щось викидають чи змінюють... Таким чином пісня побутує в багатьох варіатнах , а імя людини , яка створила пісню назавжди забувається. Але й є винятки- коли талан народного пісняра настільки великий , що люди памятають автора . І хоча пісня й стає по-справжньому народною , імя її творця живе в часі так само як живуть його безсмертні твори.....
Такою пісняркою була поетеса з Полтави Маруся Чурай . Це дівчина , яка справді стала легендою... І зараз серед фольклористів точаться суперечки,- чи існувала насправді ця Маруся Чурай , чи це лише тільки витвір народної уяви...Коли я читала про життя Чурай , мені якось підсвідомо дуже хотілося щоб вона справді існувала : настільки красивою й неймовірною була її історія ... Нещодавно я дізналася , що історичний документ який підтверджує її існування,є! Біографія Марусі Чурай побутує в багатьох варіантах Відомо,що вона народилася 1625 року в родині Гордія Чурая- славного та чесного козака, що загинув У варшаві.
Українська земля дуже багата на талановитих людей . Маруся Чурай- одна з тих,народних талантів, чиї твори вмістили в себе народну душу. Це була незвичайна людина ,якої життя стало повною легендою!
Це я складала власноруч того року! Отримала 12 балів. Бажаю такоїж удачі!
я вважаю, що треба пізнати себе і дізнатися про своє місце у життті.я вважаю це дуже важливим ,бо якщо ти ,наприклад ,знайдеш свою професію(своє улюбленне діло) у житті то ти будеш щасливим .мої слова можна підтвердити теорією спорідненої праці ГригоріяСковороди,а саме"Багатством живиться лише тіло,а душу звеселяє споріднена праця"
У книзі головних героїв твору четверо – Славко Беркута, Юлько Ващук, Ліля Теслюк і Стефко Вус.
Усі вони підлітки, але підлітки розумні, зі своєю думкою, на чию долю вже випадали випробування. Всі вони особистості, розвинені, по-своєму талановиті, які шукають свій шлях у житті. Інколи думаєш, що спостерігаєш за дорослими людьми, але ця дорослість природна.
Кожен образ складний і багатогранний. Не зважаючи на свій вік, у кожного героя є минуле.
Дуже розумний, талановитий художник і відмінник Юлько Ващук неймовірно самотній. І ця самотність, відмежованість від інших, неможливість жити так, як живуть його однолітки, відсутність повноцінного спілкування з дорослими, з якими йому було б цікаво, поступово їсть цього героя зсередини. Його випробування – постати перед світом і знайти себе на його просторах. Це неймовірно складно, особливо коли ти сам, і нікому зрозуміти і підтримати, а та справа, до якої маєш найбільший хист, не поцінована.
<span> Коли я дочитала роман «Айвенго» я навіть засмутилася. Ось роман лежить на столі і вже дочитаний. Що залишив він у мені?
<span> </span>Часи змальовані в романі дуже далекі від нас. Але образи твору настільки живі й яскраві що мимохіть починаєш хвилюватися, боятися й радіти за них неначе ці герої-реальні знайомі. Ревека-одна з головних героїнь роману. Надзвичайно вродлива гурія, з блиском<span> </span>очей причарувала усіх хто дивився на неї. Шляхетні обриси брів, гарний орлиний ніс, білі, мов перлини зуби, та густі хвилі чорного волосся, що дрібними кучерями спадало на чудову шию, легкий серпажок з найрозкішнішого перського шовку, розшитий<span> </span>по червоному полю немов живими квітками-все це робило її справді чарівною.
<span> </span>Ревека – дочка старого єврея Ісака. Її плем’я постійно зазнавало гонінь та принижень. І хоча дівчина виросла не знаючи ні в чому відмови, ви ж розумієте, що їй потрібна велика сила волі, знання щоб вижити в цьому жорстокому світі. Вона навчилася лікувати, допомагати всім хто цього потребував. У критичні хвилини шукала виходу і не знайшовши його віддала перевагу смерті, а не безчестю. Вона дуже сильна натура. Не знайшовши відповіді на свої сердечні почуття, Ревека лікує й допомагає страдникам. Та незважаючи на численні багатства батька-чужинка прецтавниця нації, яку зневажають, її може образити простий йомен чи раб. «Ніхто не наважився виявити жаль до полонянки, боячись щоб його не запідозрили у співчутті до євреїв» - тільки вдячний лицар взявся<span> </span>виконати її доручення.
<span> </span>Хоча героїня наділена автором найкращими рисами, але прірву яку розділяє її з Айвенгом залишається нездоланою і додає роману більшої достовірності і життєвості.
<span> </span>Образ Ревеки допомагає глибше розкрити характери головних героїв, «облагороджує» жорстокий світ.
<span> </span>На мою думку Ревека най романтична героїня роману.
<span> </span>Остання сторінка роману перегорнута. Але я неначе й досі в полоні далеких часів. А славетна Ревека гадаю назавжди залишиться у моєму серці.</span>
