Автор слів І.П.Котляревський. Музика народна.
Розмова молодої жінки та її старого чоловіка.
Ідея: молода жінка не повинна виходити за старого.
Жанр: жартівливі, сатиричні пісні.
Художні засоби:
Порівняння:
Стояв старий з молодою, як із ягодою; старий дідуга, <span>Ізогнувся, як дуга.
</span>
Протиставлення:
Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся, як дуга, А я молоденька, <span>Гуляти раденька!
</span>
Метафора:
ізгиньте, пропадіте, Всі старії кості, Не сушіте, не крушіте <span>Мої молодості!
</span>
Звертання:
Пусти мене, старий діду, <span>На вулицю погулять!
</span>
Антитеза: старий з молодою; ти все спиш, а я плачу.
Звуконаслідування: кахи-кахи; хи-хи.
Іван Федоров відвідував монастирі, спілкувався з різними вченими для підготовки до друку <span>«Апостола»</span>
А де текст
ааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааааа
<span>•<span> </span></span>План-схема характеристики персонажа.<span>•<span> </span></span><span>1. </span>Ким є герой твору, його вік, соціальний<span> стан. </span><span>•<span> </span></span>2<span>. </span>Учинки, думки персонажа.<span>•<span> </span></span>3<span>. </span>Риси вдачі.<span>•<span> </span></span>6<span>. </span>Ставлення до нього інших героїв.<span>•<span> </span></span>7<span>. </span>Розкриття характеру за допомогою мови.<span>•<span> </span></span>8<span>. </span>Ставлення автора до персонажа.<span>•<span> </span></span>9<span>. </span>Ваше ставлення до цього персонажа.<span>
</span>
У повісті розповідається про події XIII ст. серед Карпатських гір У квітучій долині, де лежить мальовниче село Тухля. Жителі його становлять дружну громаду миролюбних трудівників. На чолі громади стоїть Захар Беркут — вже старий мудрий чоловік.
Громада живе вільним, незалежним життям, але ось у долині з’являється боярин Тугар Вовк, який прагне підкорити тухольців своїй владі. Але ті не хочуть підпорюватись та стають на оборону своїх прав. Громада вирішує вигнати Тугара Вовка з Тухольщини.
На Руську землю в цей час вдираються монгольські полчища. Ось вони вже підступили до Карпат. Підступний боярин вступає в змову з монголами, щоб вони допомогли йому підкорити волелюбну громаду. За це він обіцяє провести ворогів через гори.
Разом з боярином у монгольський табір потрапила і його донька Мирослава, яка, на відміну від батька, пройнялася глибокою повагою до тухольців та покохала молодшого сина Захара Беркута — Максима.
Під час першого бою з монголами частину юнаків було перебито, а Максима взяли у полон.
Захарові Беркуту наснився дивний сон. <...> "Здавалось йому, немов нині їх щорічне свято Сторожа (назва великого кам’яного стовпа-вартового), і вся громада зібрана довкола каменя при вході тухольської тіснини: дівчата в вінках, молодці з музикою, всі в празничних строях. Оце він, найстарший віком у громаді, перший наближається до святого каменя і починає молитися до нього. Якісь таємничі, тривожні, болючі почуття опановують його серце під час молитви; щось щемить у нього в глибині душі — і сам він не знає, що таке. Він молиться гаряче, по двох-трьох словах звичайної молитви він відступає від стародавніх, звичаєм усталених зворотів; якась нова, гарячіша, пориваюча молитва плине з його уст; уся громада, потрясена нею, паде ниць на землю, і він сам робить те саме. Але слова не перестають плисти, темно робиться кругом, чорні хмари покривають небо, громи починають бити, блискавиці палахкотять і облітають увесь небозвід осліпляючим огнем, земля здригається — і разом, звільна перехиляючись, святий камінь рушається з місця і з страшенним лускотом валиться на нього". <...>