Запитання: Чого навчає повість
"Сіроманець"? <span>
<span> Відповідь: Нещодавно на уроці української
літератури ми з однокласниками прочитали твір Вінграновського
"Сіроманець". Ця повість навчає усвідомленню того, що людина і
природа - єдине ціле. Маленький хлопчик потоваришував із воком, став йому щирим
та відданим другом. Тому цей твір навчає ще дружбі. </span></span>
<span><span> Хто з нас має такого
прекрасного друга, як головний герой твору? Я думаю, не багато людей можуть
похвалитися наявністю людини, яка буде не тільки в радощах, а й у біді. Коли
Сіроманець захворів, хлопчик домовився з лікарем про прийом. Він намагався
вилікувати свого товариша, зробити так, щоб він мав повноцінне життя.
"Сіроманець" Вінграновського - це твір про цінність дружби,
важливість милосердя та співпереживання в житті кожної особистості. Ця повість
дуже сильна, адже навчає бути добрішими одне до одного та жити в гармонії з
природою.</span></span>
Зовнішність Івана Сили: «Двадцятилітній парубійко в селянському вбранні на ймення Іван Сила не квапився. Його відкрите обличчя, ніжні, майже дівочі риси обличчя якось дивно поєднувалися з міцно збитою статурою та широчезними плечима. »
Працьовитість: «Іван з легкістю взявся до праці, беручи на свої плечі вдвічі більше, ніж решта вантажників».
Ощадливість: «Попри грошову винагороду, яку Сила отримував за тренування, він не полишав праці вантажника — за старою селянською звичкою».
Чуйність: «Іван заплющив очі. Крізь повіки пробилася сльоза і потекла по щоці».
Упертість: «Та Іван був упертий від народження. А тому мучився, але їв, як і доктор. Брякусу це сподобалося.»
Віра в Бога: «Між тим Іван зійшов на поміст, глипнув у залу і проказав найкоротшу молитву, яку знав: «Боже, поможи!»
«порожній шлях», «мокрі ниви». Треба володіти великою фантазією та художньою майстерністю, щоб дощ заблищав новими, полив’яними барвами, щоб побачити, як «дідок кропив’яний» визбирує блискавки в траві, а череда корів удалині здалася розсипаною квасолькою.
1. Будьхто собі не ворог. 2. Гнів народу будь кому страшний. 3.Дечому вчилися, то дещо й знаємо. 4. Не первина – ні з чим додому! 5. Випробувана сироватка краща за бозна який кисляк. 6.Казна кому щодня неділя. 7. Хтозна в кого не проси, будь кого не перепрошуй. 8. Поганий той замок буває, котрий будь який ключ відмикає.
1. Зорі в морі у прозорій хтось розсипав у воді. (С.Черкасенко). 2. Я чекаю чогось, я притих.(В.Сосюра). 3. І жалем серце запеклось, що нікому мене згадати. (Т.Шевченко). 4. Когось на пісню раптом потягло. (Б. Олійник). 5. Мама в будь-яку погоду п’є з криниці чисту воду. (І. Січовик). 6. А той, хто чинитьказна-що, уміє взяти все нізащо й не вболівати ні за що.(П. Біба).
Йдеться про Замойську школу, яка <span>постала в часі написання поеми; пізніше </span>Ян Замойський <span>відкрив тут академію (1594). </span>Замостяподається в системі українських міст, відповідно й академія мала обслуговувати Русь. І справді, тут багато вчилося української молоді.Маємо перечислення давніх народів, що свого часу заселяли землі України; факти взято з «Повісті врем’яних літ».Йдеться про протестантів.<span>Маються на увазі польські королі. Загалом </span>Сарматія — поетична назва Річі Посполитої, що складалася з Польщі, Литви та Русі; часом Сарматією називали тільки Польщу; Україну тим поетичним іменем звали також, як частину Річі Посполитої.Майїн син — Меркурій. Майя — богиня весни; отже, віститься, що це місто — ніби син весни, місто великих перспектив. Йдеться також про ремесла й торгівлю в місті: «Для Меркурія ринки будують»; є тут і суд.<span> Тобто вселенська: римо-католицька і православна.</span><span>
</span>