Боротьба добра зі злом - це тема, до якої звертається величезна кількість письменників. Дитяча література не є виключенням, і, скоріше, підтверджує важливість цього "вічного протистояння".
Візьмемо, наприклад, "Сіроманця" Миколи Вінграновського - герой цієї повісті - хлопчик, який розуміє, за що люди хочуть вбити ні в чому не винного вовка. Він зовсім не поділяє ідеї помсти Чепіжного. Хлопчик, ніби знає, що вовк так само мав родину, яку повідстрелювали ті самі люди. Він перемагає свій страх і допомагає старому вовку переховуватися від людей. Автор пропонує побачити добро там, де його віднайти не так і легко.
Дуже майстерно зображує добро і зло Євген Гуцало. Грубо кажучи, втіленням добра у нього в оповіданні виступають хлопчики-підберезники, а дядько Шпичак уособлює зло. Хлопці рятують величезного лося, а Шпичак в цей час дивиться на все із-за кущів. Він міг би допомогти, адже він доросла людина... Але він не робить цього. Цей підлий і боягузливий недолюдок жорстоко вбиває лося пострілом з рушниці.
Григір Тютюнник зробив свого героя уособленням добра і прикладом для гармонічних взаємин з природою. Його Олесь усім здається диваком через те, що він "надто" любить природу, ліс. Він майструє шпаківні і спілкується з лісовими тваринами. Олесь пробачає своїх образників і навіть радіє, що вони знову можуть спілкуватися.
Усі вищезгадані твори на прикладах показуть нам, що таке добро, а що таке зло. Ми маємо лише обрати команду, за яку збираємося грати!
Я за добро, а ви?
Приєднуйтесь!
Кожну людину, що виявила хоробрість , самовідданість і відвагу можна вважати героєм, а вчиноктакої людини можна назвати подвигом.
Людина протягом свого життя робить багато різних вчинків: добрих і поганих, буває байдужою до чужого лиха, або протягає руку допомоги. Інколи ризикуючи своїм життям незважаючи на небезпеку йде на подвиг.
Вчинок п’ятирічної дівчинки Насті Овчар, близько семи років тому, сколихнув всю Україну. Через несправний димохід у будинку загорівся диван, а вдома були лише дві сестрички. Дівчинка не вибігла з палаючої кімнати, рятуючись від вогню. Настя не змогла залишити сплячу дворічну сестричку. Дівчинка намагалася загасити пожежу сама, збиваючи полум’я м’якою іграшкою. Коли зайчик загорівся, вона спробувала збити полум’я голими долоньками, але все було марно. І тоді вона розшукала в диму молодшу сестричку і винесла її з палаючого будинку. Внаслідок пожежі Настя отримала вісімдесят відсотків опіків шкіри. Життя дівчинки висіло на волосинці, лікарям вдалось її врятувати.
<span>Мене вражає почуття відповідальності і великої </span>любов<span>і цієї маленької дівчинки. Настя змогла протистояти страху, болю. Вона хоробра і мужня, щира і любляча. Маленька дівчинка з великим серцем і красивою душею. Вся країна вважає її вчинок справжнім подвигом, я вважаю її героєм.</span>
Объяснение:
1.А
2.Б
3.
1)Б
2)В
3)Д
4)А
4. небув тому що він перемагав і тим вражав всіх
5. змінилася:простила всі борги Силі
6. Він так і ходив би по вокзалу
7. Вона схожа на фантастику
8. тому що він не великий і з стрімкою розв,язкою
9.
10. всього у своєму житті можна добитися самому
Мої роздуми над п'єсою І. Котляревського "Наталка Полтавка"
Серед жіночих імен Наталок, Оксанок, Марічок чи не найбільше, а тому їх вважають найпоширенішими в Україні. Мабуть, через те, що дівчата з цими іменами були особливими. Поширенню імені Наталка сприяла і п'єса Івана Петровича Котляревського "Наталка Полтавка".
Я впевнена, що всі, хто читав п'єсу І. П. Котляревського, не залишилися байдужими до образу Наталки — дівчини чесної, рішучої, вірної, красивої, працьовитої. Став крилатим і вислів возного: "Золото — не дівка!" Чим же полонили цей образ і вся п'єса І. П. Котляревського читачів уже не одного покоління українців? У чому популярність п'єси й сьогодні?
На мою думку, насамперед п'єса полонить читача чи глядача добротою, щирістю, великодушністю героїв твору. І тим, що перемагають у п'єсі правда, щирі почуття, а несправедливість підступає. Нам завжди хочеться, щоб було так. І звичайно — велика сила кохання. Світ споконвіку тримався на любові, і в будь-який час будуть важливими й найціннішими такі почуття, як доброта, душевність, повага й кохання. Образи Наталки й Петра, створені І. П. Котляревським, — це символи вірності в коханні й боротьбі за нього.
Коли я читала вперше п'єсу Котляревського, вона дуже сподобалася мені тим, що в ній багато пісень, танців. Письменник відтворив національний колорит, вивів такі характери персонажів, які справляють неповторне враження.
У п'єсі звучить 22 пісні, деякі з них народні, деякі написав сам письменник, але вони теж стали народними, бо полюбилися народові. Цікаво те, що майже кожен із персонажів має свій пісенний портрет. Пісні роблять п'єсу не схожою на інші — і в цьому теж особливість твору І. П. Котляревського.
Вражає в п'єсі й мова. Зачинатель нової української літератури, який одним із перших почав писати живою народною мовою, зумів зачарувати ліричною пісенністю, лексичним багатством. П'єса написана 1819 року, але й сьогодні зрозуміла кожному, хто її читає.
Отже, я думаю, що саме завдяки пісенності, мовному й національному колориту, неповторному й величному образу Наталки Полтавки п'єса І. Котляревського не залишає байдужим читачів. Майже двісті років живе улюблена в народі героїня Наталка. Причина безсмертя цього образу в тому, що в ній письменник блискуче втілив народний ідеал української жінки, її моральну красу.