Світ безмежний.Людина в ньому менша за атом...Але є місце для таких маленьких створінь як ми.Це наша планета Земля.На Землі знаходиться все що нам потрібно,наприклад повітря,земля,вода,рослини і звичайно тварини.В кожного перечисленого відділу є своя робота на нашій планеті.А ми люди на данний момент головні перебувачі планети Земля.Тому ми повинні берегти нашу планету і другу частину її населення!
Хлопчики поїхали до заповідника!!!!Але по дорозі пожаліли дядька Шпичака!!А потім вони сказали йому щоб він більше нікого не вбивав!!Й він ніколи нікогоне вбиває!!Й навіть не ображає!!
Взаоцщовзірлстс влв аов. алв вьвлц в. ч чтвлвлвл
Епітети:Надзвичайного, дивного,дивно,вродливі,стертий, непокірну взагалі епітети-це і є прикметники(від. на пит.який? яка? які?...)
Метафори:<span>Чи в крові гарячка грає
</span><span>Хай джерелом кров поллється,
</span><span>Хай мені відкриють жили,
</span>на зразок цього
метафора це є перенесення рис живої природи на предмет чи явище.
Із великою любов'ю змальовує І. Франко образ дівчини Мирослави у повісті «Захар Беркут». Мирослава — молода вродлива дівчина, рано втративши матір, знала лише любов і турботу батька. Для неї головне — бути вірною собі, діяти так, як підказують сумління і серце. Тому вона і виступає проти батька на боці народу, стає справжньою патріоткою своєї вітчизни. Зрозумівши, на чиєму боці правда, дізнавшись про зрадництво свого батька, Мирослава пориває з ним і йде до тухольців. Дівчина, побачивши, що всі намагання врятувати честь батька марні, що шляху повернути батька до примирення і єдності з народом нема, виступає проти нього. Вона звертається до Захара Беркута з проханням прийняти її за дочку, бо «Тугар Вовк перестав бути моїм батьком, відколи зрадив свій край і пристав у службу монголів».
<span>Мирослава полюбила простого селянського хлопця. В особі Максима Мирослава бачить усіх тухольців. </span>
<span>Мирослава — один із перших образів дівчини-патріотки в українській літературі. </span>
