Війна - таке страшне і жорстоке слово. Від цього по нашій спині пробігають сотні тисяч мурашок. Війна приходить тоді коли на неї ніхто не чекає. Здається щойно вулиці міст весело виблискували ліхтарями, а в наступну мить біль і плач. Війна забирає сотні тисяч життів, але проти кого воюють люди? Проти людей. Ми не задумуючись приносимо незбагненні муки у чиюсь домівку. Краще б на землі ніколи б не було війн.
Так, тому,що коли старший син зрадив свою країну ,то батько вбив його не зважаючи на те ,що він його рідний син .От так показана любов до рідної землі ,бо він поставив вище свою Батьківщину ніж сина .
<span>Сашко i Олесь герої творiв М.Вiнгравського і
Г.Тютюнника мене навчили, що потрібно любити природу і захищати її як це роблять вони. Вони мене навчили тому, що не можна нищити природу просто так, як це робили однокласники Олеся, і як Васили Чепіжний хотів вбити Сіроманця.
( Від мене: можливо на 1 ст. не вийде,але треба буде писати широким почерком)</span>
Федько тоді не впав у річку а перейшов її теж.Потім батьки Толька простили Федька та вони після цього гралися у дворі.
Наша українська земля дуже красива в самому
широкому розумінні цього слова. І зовсім не треба шукати пишномовні слова для
того, щоб описати цю красу. Достатньо цікаво розповісти про життя людей, які
кожен день спілкуються з природою и живуть найближче до її витоків. Саме так і
зробив український письменник Всеволод Нестайко у своїй захоплюючій повісті «Тореадори з Васюківки», в якій йде мова про
цікаві пригоди двох сільських хлопчиків – друзів і найбільших у селі розбишак.
Усі події цього твору відбуваються на тлі незрівняної краси української
природи, яка відіграє важливу роль у повіст<span>і справляє незвичайне враження на читачів будь-якого віку. Ява Рень та
Павлуша Завгородній коїли немало лиха своїм односельцям, але робили це не зі
зла, тому й прощали їм селяни майже усе. Автор трилогії доводить, що будь яка
людина, яка живе у тісному співіснуванні з природою, має щиру та добру душу,
вона не здатна на підлість і зраду</span>