<span>Якщо
подумати, то через пісню можна дізнатися про минуле свого народу. З
давніх-давен щоб зберегти свою історію, люди складали співанки. В них вони
описували своє життя, досягнення та поразки. Безперечно, українська пісня
— це частина духовного життя народу і вона не залишає його ні в радості, ні в
смутку, крок у крок слідує за ним від дитинства до старості. З піснею на вустах
не тільки проводять народні обряди, а й також славлять свої перемоги над
ворогом. Наприклад, у пісні про Устима Кармалюка — «За Сибіром сонце сходить..»
розповідається про видатного « українського Робін Гуда», про війну проти пригноблення нашої віри,
боротьбу проти несправедливості та розглянуто багато інших тем, які не
залишають нас байдужими. Взагалі доля
украïнськоï пiснi сумна i велична. Незважаючи на перешкоди i
лихолiття, вона вистояла i продовжує чарувати своєю красою новi поколiння. На
долю українського народу випало так багато лиха, що вилити його можна було лише
в пісні — тужливій та наповненій смутком. Але не тільки про війну та боротьбу
доносила нам пісня. А не забували про щасливе або безнадійне кохання,
суперництво, життя за нелюбом, підступність злої свекрухи, красу природи. Все
це чітко описується в ліричних та
родинно-побутових піснях («Цвіте терен, цвіте терен», «А я в батька росла»,
«Била мене мати»).</span><span>Ще
великий М. Гоголь писав: «Пісні для України — все: і поезія, і історія, і
батьківська могила». Цими словами відомий письменник підкреслив поетичну
обдарованість українців та вміння нашого
народу відтворити його минуле, зберігаючи для нас, нащадків, події і дух
попередніх епох. </span><span><span>Отже історичні
українські пісні є могутнім, безсмертним духовним джерелом нашого
народу, яке пройшло відстань довжиною в декілька століть, але все ж таки живе і
продовжує розвиватись далі, вбираючи в себе всю красу та суть сучасної епохи,
яка теж наповнена різними колоритними подіями.</span> зобов'язані берегти усну
народну творчість як найдорожчий скарб народу, вивчати, знати її та збагачувати
новими перлинами.</span>
Кожна народна пісня складається упродовж років звісно, хтось перший створює основу сюжету , а потім протягом років чи навіть історія виконавці додають до нього щось своє ,або щось викидають чи змінюють... Таким чином пісня побутує в багатьох варіатнах , а імя людини , яка створила пісню назавжди забувається. Але й є винятки- коли талан народного пісняра настільки великий , що люди памятають автора . І хоча пісня й стає по-справжньому народною , імя її творця живе в часі так само як живуть його безсмертні твори.....
Такою пісняркою була поетеса з Полтави Маруся Чурай . Це дівчина , яка справді стала легендою... І зараз серед фольклористів точаться суперечки,- чи існувала насправді ця Маруся Чурай , чи це лише тільки витвір народної уяви...Коли я читала про життя Чурай , мені якось підсвідомо дуже хотілося щоб вона справді існувала : настільки красивою й неймовірною була її історія ... Нещодавно я дізналася , що історичний документ який підтверджує її існування,є! Біографія Марусі Чурай побутує в багатьох варіантах Відомо,що вона народилася 1625 року в родині Гордія Чурая- славного та чесного козака, що загинув У варшаві.
Українська земля дуже багата на талановитих людей . Маруся Чурай- одна з тих,народних талантів, чиї твори вмістили в себе народну душу. Це була незвичайна людина ,якої життя стало повною легендою!
Це я складала власноруч того року! Отримала 12 балів. Бажаю такоїж удачі!
Може допомогти з уроками щедрий добрий любить писатижиттєписи
До нас завітала весна - чарівна пора року. Весною все оживає: і трава, і квіти, і дерева.
Навесні у лісі казково та загадково. Весна - моя улюблена пора року.
Найулюбленіший письменник, найулюбленіша книга є у кожного. І у кожного вони свої. І зазвичай їх декілька. Я людина, яка читає, тому у мене улюблених книг багато. У улюбленого письменника подобається багато чого, якщо не все. Чиї книги ви прочитали на одному диханні, не оглядаючись і не перемикаючись на інші, поки не перечитаєте все у цього автора, чиїми книгами ви зачитувалися, чиї книги ви завжди матимете на полиці поруч з ліжком, чий стиль видається таким оригінальним, таким цікавим і неповторним,чий стиль так близький – це і є улюблені книги.
Мій улюблений твір світової літератури – це «Капітанська дочка» О. С. Пушкіна. В цьому творі автору вдалось розкрити образи героїв, природи. Вдалося також передати дух тієї епохи. Цей твір хочеться перечитувати безліч разів. І ніколи не втомишся це робити. Читаючи, ти уявляєш себе на місці Мар’ї Іванівни, думаєш, як би я поступив на її місці. Переживаєш за долю героїв. Саме тому «Капітанська дочка» один з моїх улюблених творів.