Мій улюблений літературний герой- Швайка з повісті" Джури козака Швайки".
Я вважаю його прикладом для себе та хочу бути схожою на нього. Тому що він був сміливим, ніколи не опускав руки, завжди доводив діло до кінця. Він дуже прагнув здобути перемогу та встановити справедливість. Швайка мав ліпшого друга вовка, якого звали Барвінок. Барвінок врятував життя Швайці. Швайка був цілеспрямований та чесний.
Отже, за його гарними рисами характеру, на мій погляд він найліпший літературний герой. Я дуже хочу на нього бути схожою
Народився 27 серпня 1856 р в с.Нагуєвичах, що на Львівщині, у родині коваля. Відомий письменник, літературознавець, перекладач. Доктор філософії(1893) , член Наукового товариства ім. Шевченка(1899), почесний доктор Харківського університету(1906)
Навчався у сільській школі Ясениця-Свльна(1862-1864), а потім у школі при монастирі Дрогобича(1864-1867)
Після закінчення Дрогобицької гімназії(1875) стає студентом філосовського факультету Львівського університету .
Найвідоміші твори: поетичні збірки "З вершин і низин", "Зів'яле листя"; поеми"Мойсей", "Іван Вишенський"; повісті "Захар Беркут" , "Перезремні стежки"; драма "Украдене щастя"
Помер 1916 року у м. Львові.
Розстрі́ляне відро́дження — духовно-культурне та літературно-мистецьке покоління 30-х рр. XX ст. в Україні, яке дало високохудожні твори у галузі літератури, філософії, живопису, музики, театру, і яке знищив тоталітарний сталінський режим.
Термін «розстріляне відродження» належить Єжи Ґедройцю. Вперше це формулювання з'явилося у листі Єжи Ґедройця до Юрія Лавріненка від 13 серпня 1958 року — як пропозиція назви антології української літератури 1917–1933 років, що її на замовлення Ґедройця підготував Лавріненко: «Щодо назви. Чи не було би, може, добре дати як загальну назву: „Розстріляне відродження. Антологія 1917–1933 etc.“ Назва тоді звучала би ефектно. З другого боку, скромна назва „Антологія“ може тільки полегшити проникнення за залізну завісу. Що Ви думаєте?»
Антологія «Розстріляне відродження» з'явилася з ініціативи й коштом Єжи Ґедройця у Бібліотеці паризької «Культури» 1959 року й донині залишається найважливішим джерелом з історії української літератури того періоду.
Антологія представляє найкращі взірці української поезії, прози й есеїстики 1920-30-х рр. За це десятиліття (1921–1931) українська культура спромоглася компенсувати трьохсотрічне відставання й навіть переважити на терені вітчизни вплив інших культур, російської зокрема (на 1 жовтня 1925 року в Україні нараховувалося 5000 письменників).
Початком масового нищення української інтелігенції вважається травень 1933 року, коли 12—13 відбулися арешт Михайла Ялового і самогубство Миколи Хвильового, у недоброї пам'яті харківському будинку «Слово».
Кульмінацією дій радянського репресивного режиму стало 3 листопада 1937 року. Тоді, «на честь 20-ї річниці Великого Жовтня» у Соловецькому таборі особливого призначення за вироком Трійки розстріляний Лесь Курбас. У списку «українських буржуазних націоналістів», розстріляних 3 листопада також були Микола Куліш, Матвій Яворський, Володимир Чеховський, Валер'ян Підмогильний, Павло Филипович, Валер'ян Поліщук, Григорій Епік, Мирослав Ірчан, Марко Вороний, Михайло Козоріс, Олекса Слісаренко, Михайло Яловий та інші. Загалом, в один день за рішенням несудових органів, було страчено понад 100 осіб представників української інтелігенції — цвіту української нації.
Колись був один старий компютер. І він мріяв бути схожим на своїх друзи, бо вони були новішими моделями чим він сам . Цей компютенр жив з сімєю яка раніше дуже любила його , але коли появилися інші пристрої про нього забули. Але не зважаючи на це він любиі своїх опікунів.але одного разу він пролежав дуже багато часу без догляду . Одного разу в сімї зламався їх супер компютер і вони вирішили знайти і включити свого старого . Коли вони його включили він запіхавсяале все одно вімкнувся . там були різні страрі фотографії і ігри.У мама с папой даже покотилася сльоза від спогадів
<span>«Хліб — всьому голова» всім відоме
українське прислів'я. В ньому закладена вікова мудрість українського
народу, який протягом усього розвитку приділяв хлібу велику увагу. Якщо
буде хліб, буде мир, буде щасливе здорове життя народу нашої країни. З давніх-давен у житті українців було і залишається на першому місці
виховання з дитинства дбайливого ставлення до хліба. Україна
завжди була і є житницькою, хлібною країною, бо має багаті чорноземні
ґрунти.
</span>