1. Розповідається які страшні ці страхи.
2. розповідається де вони жили.
3. Розповідається як вони лякали людей
4. Розповідається як сильний рицарь поборов злих духів.
Спритний, швидкий,кмітливий,забавний, непосидючий;
<span> можливо підійде Музика в моєму житті. </span><span><span>
«</span>Озветься
в музиці душа –</span><span> Її тривоги і бентежність,</span><span> Її
солодких мрій безмежність </span><span><span> І відзвук щирого вірша…»</span> </span>
<span> Музика - яскравий , швидкоплинний, мінливий світ
чарівних звуків…</span><span> Слово
«музика» прийшло до нас із
Стародавньої Греції. У грецьких міфах живуть дев’ять муз – покровительок наук і мистецтв : історії, астрономії, комедії, трагедії,
поезії, гімнів , танців…. За старовинними міфами сином музи епічної поезії
Калліопи був славетний співець Орфей .</span>
Своїм чудовим співом він зачаровував богів, людей і навіть приборкував дикі
сили природи.
<span> Мова музики складається із
звуків. Звуки сплітаються в мотиви ,
інтонації, мелодії, і створюють в уяві слухача різноманітні картини. Таке
особливе відображення життя людей в мистецтві називають - художнім образом.</span><span>Музика може створювати безліч художніх образів: «намалювати» художній портрет, передати будь-який настрій
, почуття і зобразити барвисті звуки природи – пташиний спів, дзюрчання
струмка,лункі розкати грому … .</span><span>
Музика нерозривно пов’язана з
багатьма видами мистецтв . Наприклад, у пісні поєднується музика і подія, опера
та балет – єдність музики , слова, хореографічного , образотворчого і
театрального мистецтва… .</span><span> Музика не просто живе поруч з
іншими видами мистецтв - вона надихає та збагачує їх : важко навіть
уявити, що музика раптом зникла, наприклад , з мистецтва хореографії чи кіно …
.</span><span>
Музику створює людина для
інших людей. У кожного - своя
улюблена музика, яка надихає,
радує, втішає… .</span><span>
«… Присутніх одразу захопила глибока щирість вираження
почуттів через імпровізацію, яка лилася з-під рук сліпого музиканта. Багата
кольорами , гнучка й співуча, вона бігла дзвінким струменем , то здіймалась урочистим</span><span>Гімном, то розтікаючись задушевним
сумним наспівом.</span><span>Здавалося часом : то буря лунко гримить у небесах, розкочуючись у безкінечному просторі, то лише степовий вітер дзвенить у траві , на кургані
навіваючи тривожні спогади про минуле… .</span><span> (В
.Короленко «Сліпий музикант.»)</span><span>
Музика – мистецтво звуків. Їх не
можна побачити і торкнутися . Але, коли звуки сплітаються у чарівне диво –
можна побачити музичну картину.</span><span> Музику потрібно уміти слухати ,
розрізняти. Та не кожній людині це вдається. Одні чують її повсюди , а інші
сприймають ,як вид розваги.</span><span>
Я захоплююсь класичною
музикою. Коли її слухаєш , ніби душа летить в далечінь , а тіло -
відпочиває. Люди, любіть музику! Вона прекрасна! </span>
Ой високо сонечко зиходить,
А низенько заходить,
Ой наш пан, і наш пан отаман
Та й по риночку ходить,
Своїм хлопцям, а бравим молодцям
Словесно і каже:
«Гей, ой ви, хлопці, ви, добрі молодці,
Та вставайте, вози мажте!»
Гей, хлопці встали, вози підмазали,
Нові ярма понаривали,
Гей, нові ярма понаривали,
Сірих воливпозапрягали.
Вози риплять, а ярма бряцають,
Сірі воли ремиґають,
За ними йдуть молоді чумаки,
Кнутиками махають
Ой як узяли наші чумаченьки
З-під буерака виходити,
Ой як і взяли ворожі здобишнички
Частому до нас доездить;
Ой виїхало ворожих здобишничкив
Сорок коней ще й чотири,
Ой як стали вони свідомо возів, —
І а всі вози запинили:
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Багацько грошей є у вас?»
«Гей, чи є у нас гроші, здобишнички,
Сорок тисяч ще й чотири!»
«Ой ви, чумаки, всі ви яретичи,
Який у вас і отаман?»
Ой як зійшлося наше суспільство
І докупи головами,
Як пощитали, зараз і сказали:
«Гавриленко — наш отаман!»
Ой як вискочив ворожий здобишничок
Та й на коня вороного,
Ой як ударив срібним списом у груди —
Аж йому спис зогнувся:
Ой Гавриленко варто, не заступився —
Обернувся, посміхнувся...
«Ой що ж ми будемо, наше суспільство,
Що ж тепер будемо робити,
Ой що багато ворожих здобишничкив
З цього світу і губити?!
Ой піднімайте, хлопці, вийя вгору,
Таганами пидоприте,
Ой беріть з возів, беріть шнуровання
Ще й ватажку почепите!»
Гей, ось же тобі, превражеский ватажку,
Та й на світі не жити:
Ой оце ж тобі, превражеский ватажку,
Нас десяти не побити!
