Наступила зима. На землю падают мягкие снежинки , ветер завывает по заснеженным улицам. В нашем тихом дворике выскочили ребятишки кататься на санках и играть в снежки . Долго ждали зимы! .Посмотришь в окна двора , а они разукрашены узорами .Кормушки для птиц не пустуют , к ним прилетели веселые воробьи полакомиться крошками хлебца.Наш двор окутан мягким белым покрывалом . Зима прекрасная пора года! переведи
Ты хоть дай ссылку на сказку ато не помню
Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі
кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент,
бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди
стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно
прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою.
Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять
невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з
книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як
виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки,
про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен
письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь,
зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не
вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння,
дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також
не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо
сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі
писати на папері.
<span>Сколь чуден мир! Простор белесо-синий
И солнца золотой небесный свет.
Благословляет дух ширококрылый
Мир, краше коего здесь нет.
Над головой узор ветвей тончайших,
И взгляд твой робок, точно первоцвет,
Трава, проросшая через гранит молчащий,
И память о проказах детских лет....
Мир, краше коего здесь нет.
Иль ангелы зажгли нам эти свечи
Во мраке прожитых в страданьях нами лет,
Иль сами приняли мы всей душой калечной
Мир, краше коего здесь нет...</span><span> </span>
