Хто з нас не любить книжок? Дійсно, важко уявити таку людину. У народі
кажуть: "Хто багато читає, той багато й знає". Кожен — інтелігент,
бізнесмен, робітник — має хоча б невеличку особисту бібліотеку.
Я досить часто відвідую районну юнацьку бібліотеку. Там завжди
стоїть тиша й можна самому ходити між стелажами. Та коли уважно
прислухаєшся, то можна почути, як книги пошепки розмовляють із тобою.
Вони розкажуть чарівну казку, цікаву повість, з їх сторінок забринять
невідомі вірші, які ми пам'ятаємо довго, а можливо, й ціле життя. Саме з
книжок ми дізнаємося про те, як живуть народи різних країн, як
виборюють вони свободу, а ще дізнаємося про відкриття науки й техніки,
про рослини й тварин, про планети, зірки й туманності. З давніх-давен
письменники, учені відображали в книжках знання та досвід поколінь,
зберігаючи це все для нащадків.
А колись у прадавні часи на світі не було книжок, бо люди ще не
вміли їх робити. Замість сторінок пращури використовували каміння,
дерево, стіни печер. Пізніше почали писати на глині, але це було також
не дуже зручно. Справжній папір, схожий на той, що на ньому ми пишемо
сьогодні, з'явився кілька століть тому. Відтоді й почали в усьому світі
писати на папері.
Рід почався з Гордія, у нього було троє дітей - Фрол, Франя та Яків, у Якова був син Васюня, а у Васюні було двое дітей Іван та Катерина, у Івана син Толик, у Толика - батько Вадима, і останній з їхнього роду Вадим.
Пропоную скласти такий план до твору "Снап": 1. Посилка з маленьким собакою. 2. Методи виховання. 3. Снап на полюванні. 4. Полювання на молодого вовка. 5. Остання битва Снапа.
Виграва сопілонька У ліску, Красується зємленька У вінку. Вітерець пустуючи Шамотить, Молодеє листячко Мерехтить. А у полі житечка Оксамит, А над полем — сонечко І блакить. І мов легкі човники На морях, Плинуть білі хмароньки В небесах. І на річці хвилечка Мов жива, А у лісі сопілонька <span>Виграва.</span>