Часто серед молоді виникає таке запитання: «Заради чого можна віддати своє життя? В якій ситуації?» Скажімо, друг зазнав нападу озброєних бандитів. Звичайно, в такому випадку не можна стояти осторонь, необхідно йому допомогти. Але ж знову-таки — це надто вузький підхід. Ну, а коли в подібному становищі опиниться незнайома людина? Теж на допомогу треба прийти обов'язково! Інакше не будеш себе поважати.Тепер уявіть таку ситуацію. Людина тоне. Ти на березі, але не вмієш плавати. Звичайно, треба зробити все можливе, щоб її врятувати. Але чи треба самому кидатися в воду? Мабуть, це буде безглуздою жертвою. Навіть тоді, коли той, хто тоне,— твій найближчий друг, однаково не допоможеш. А залишаючись на березі, можливо, щось і зробиш для його врятування.<span>Із наведених прикладів уже неважко зробити висновок: не можна перевіряти дружбу готовністю віддати життя. В крайніх ситуаціях, у годину тяжких випробувань люди жертвують собою. Але не заради самої дружби. В ім'я високих, благородних ідеалів, в ім'я торжества справедливості, в ім'я права називатися Людиною з великої літери.</span>
Коли Іван Карпенко-Карий писав комедію “Сто тисяч”, він ставив за мету піддати сатирі ті негативні явища, які побутували у 80-90 роках XVIII століття. Сільські багатії всіляко намагалися примножити свої багатства. Часто гонитва за грошима ставала самоціллю, гроші витісняли з життя людини такі поняття, як честь і мораль. І тоді з’являлися такі постаті, як Герасим Никодимович Калитка – головний герой комедії “Сто тисяч”.Калитка – заможний селянин, який вже має 200 десятин землі, проте, всі свої сили покладає на те, щоб збільшити свої володіння. Він мріє: “їдеш день – чия земля? Калитчина! їдеш два – чия земля? Калитчина! їдеш три – чия земля? Калитчина! Диханіє спирає”.Але для закупівлі землі необхідні гроші. Для того, щоб викупити 250 десятин землі у сусіднього поміщика Смоквинова, Калитка вирішує піти на ризикований крок: придбати 100 тисяч фальшивих карбованців. Таким чином, Іван Карпенко-Карий зображує людину, яка заради багатства готова піти на злочин.<span>Письменник виразно протиставив двох героїв: романтика – шукача скарбів Бонавентуру і, власне, самого Калитку. Ось приклад: копач ставиться до грошей не як до джерела щастя. У великих грошах він вбачає лише Можливість матеріально забезпечити себе і своїх рідних. Копач розповідає про своє захоплення так: “Іщітє і обрящете! Сьогодні нема, завтра нема, післязавтра – мільйон!.. Викопаємо – все пополам. Стане і тобі, і мені, і нашим дітям, і внукам на весь вік…” Натомість, Герасим Калитка ставиться до матеріального достатку по-іншому: “Ох, земелько, свята земелько, Божа ти дочечко… Як радісно тебе згрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по власній землі ходить. Глянеш оком навколо – все твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…”
Сина Романа він хоче оженити на дочці великого землевласника Пузиря, сподіваючись отримати значний посаг: “Не треба мені ні доброго хліба, ні доброго борщу, бо чим краще спече, а смачніше зваре, тим більше робітники з’їдять… Мені треба невістку з приданим, з грішми…”</span>Таким чином, на вівтар своєї жадоби Калитка готовий покласти не лише свої сили й життя, але й майбутнє власного сина.Його скнарість переходить усі межі. Він спекулює навіть релігійними поняттями і принципами. У робітника він забирає половину хлібини, мовляв, “гріх у неділю снідать”. Коли жінка збирається їхати до церкви, не дає їй коней, каже, що “худобу ганять в празник гріх”. І авторитетно додає: “Блажен чоловік, іже скоти милує”. Його справжня “філософія” шита білими нитками: “Скотина гроші коштує”.Калитка сердиться на копача за те, що той багато їв під час обіду. Він ніколи не п’є за власні гроші, бо “від своєї горілки у грудях пухне”.Жадоба до грошей призводить до духовної деградації людини. Саме гроші стають для нього найвищим авторитетом, а, так би мовити, людське ставлення до людини, натомість, повністю знецінюється: “робітники й собаки надворі повинні буть”; “обіцянка – цяцянка, а дурневі – радість”; “кругом, кругом моє”; “бери і в свого, і в чужого”; “лупи та дай”; “гроші всьому голова”; “Ой, Пузирі! Глядіть, щоб ви не полопались, а замість вас Калитку розіпре грошвою…”Апогей такої філософії змальовується у останній, 12-й яві четвертої дії. Коли, одурений на спробі купити 100 тисяч фальшивих грошей, Калитка втрачає надію придбати землю сусіда Смоквинова, – він намагається накласти на себе руки. Якщо копач, за характеристикою самого Калитки, “хоч голий, та веселий”, то Герасим Калитка на втрату грошей реагує так: “краще смерть, ніж така потеря”.<span>У комедії Карпенка-Карого “Сто тисяч” зображено силу, яка перетворює людину на ненажеру, яка викорінює з душі людської те добре і святе, що заложив туди сам Бог. І сила ця – гроші.</span>
Пропоную написати такого листа до Клима з твору Л. Ворониної:
Привіт, Климе! Пише тобі учень 5 класу Петренко Сашко. Я захоплююсь тим, як ти зумів побороти свої страхи.Читаючи твір, я ніби переставав бути боягузом разом з тобою. Кожен з нас в житті зустрічається зі страхами, проте їх варто позбавлятись. Дякую тобі за гарний урок!
З повагою
Сашко
<span>1.</span>
<span>1. Рішення Остапа.</span>
<span>2. Гвалт у панському маєтку.</span>
<span>3. Байдужість народу до своєї тяжкої долі.</span>
<span>4. Остання мить перед розставанням.</span>
<span>5. Згадка з дитинства Остапа.</span>
<span>6. Втеча Соломії разом з коханим.</span>
<span>2.</span>
<span>1. Осіння ніч</span>
<span>2. В очікуванны переправи</span>
<span>3. З’явлення човна</span>
<span>4. Козацькі вартові</span>
<span>5. У млині Якима</span>
<span>6. Переїзд</span>
<span>7. Поранення Остапа</span>
<span>3.</span>
<span>1. Втеча від варти</span>
<span>2. Перев’язування рани</span>
<span>3. Соломія шукає шляху</span>
<span>4. Пожежа у плавнях</span>
<span>5. Марення Остапа</span>
<span>6. Остап віч-на-віч із вовком</span>
<span>7. Думки і бажання героя</span>
<span>4.</span>
<span>1. Хатина циган.</span>
<span>2. Благання циган Соломією.</span>
<span>3. Остап під опікою старої циганки.</span>
<span>4. Побут циган.</span>
<span>5. Соломія вирушає на заробітки.</span>
<span>6. Арешт.</span>
<span>5.</span>
<span>1. Домовленість.</span>
<span>2. Соломіїні радощі.</span>
<span>3. Арешт Остапа.</span>
<span>4. Соломія турбується про визволення Остапа з «конаку».</span>
<span>5. Підготовка до визволення.</span>
<span>6. Річка.</span>
<span>7. Поєдинок з вартою турецького човна.</span>
<span>8. Смерть Соломії та Івана.</span>
<span>Епілог</span>
<span>1. Маленька халупка.</span>
<span>2. Вітер.</span>
<span>3. Остап — старий дід.</span>
<span> </span>