Як говориться:Словом можна вбити,так і дісно правда.Щире слово,якщо порівняти з ''гострим'',воно більш ніжне і ласкаве,приємне на дотик,а гостре слово,є грубим і чорствим.Порівняно з щирим словом-воно гріє як промінь,зігріває серце й душу.Щире слова хочеться обійняти й також відплвісти щирим,приємним словом.Хочеться подружитися з тим,хто говорить такі слова на самому ділі,а не як '' медом маже ''.Чорстве слово хочеться обійти стороною й почуваешь себе ображеним,наче з гострим нлжем у серці.Такими словами можно образити людину,скривдити,або навіть й убити.Треба слідкувати за тим,що говориш,не ображати інших і зігрівати їх щирими словами,а не убивати ножем у довіру людини...
Так,наприклад:Шевченко,Тютюнник,Українка.
Ярослав Стельмах "Митькозавр із Юрківки, або химера лісового озера."
Цитатна характеристика Митька через інших персонажів.
"О, - полегшено зітхнув я. - Оце я тебе пізнаю. А то аж злякався спершу. Звідки, думаю, такий запал." (Сергій про Митька)
"... Вхопившись рукою за поручні, Митько став так вигицувати, підкидаючи ноги, що аж дошки піді мною заходили ходором, і місток затрусивсь іще дужче. Добряче спітнівши, зате наочно довівши мені, що боятися нема чого, Митько зрештою вгамувавсь, і ми заглибились у ліс."
" Зоології? Ти що, здурів? Мало тобі колекції, мало тобі ботаніки, мало тобі нашої вчительки? Забув, як ти сам з її уроків тікав?"
"І голова ж у тебе, Митько."
"Удень ми тільки й сиділи над книжками, сперечались, робили різноманітні припущення і бігали до бібліотеки... Митько склав декілька таблиць і заучував їх напам'ять..."
"Але ж головний у нашій експедиції ти."
"Взагалі мушу визнати: голова в мого друга працювала із колосальною швидкістю і, бувало, не встигав він бодай до половини висловити якусь думку, як у нього вже народжувалася друга, а то й третя, зовсім протилежна. Однак далеко не всі з них можна було назвати рівноцінними чи просто вдалими."
"І взагалі у нас попереду ще дуже багато цікавого, і завжди так буде, поки ми з Митьком."
Тема: зображення від’їзду внучки та сум бабусі.
Ідея: заклик любити своїх рідних, частіше провідувати, не залишати їх надовго.
Художні засоби.
Епітети: дитячим сміхом, вікової звички, малесенькі дитячі черевички, у спорожнілу хату, тихенько опустила, горіховий листок.
Метафора: дитячим сміхом бризнувши в зело, за повелінням вікової звички перекотилось літо за село, осінь їй тихенько опустила горіховий листок перед вікном.
Персоніфікація: курява вляглась, вийшли в небо зорі-жаровички.
Анафора: І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села…
Зменшувальні суфікси: черевички, рученя, жаровички, малесенькі.
Забула внучка в баби черевички...
Дитячим сміхом бризнувши б зело.
За повелінням вікової звички
Перекотилось літо за село.
Махнуло рученя в бензовозі —
І курява вляглась після коліс.
А бабка все стояла на дорозі,
Хустинкою торкаючись до сліз.
І вийшли в небо зорі-жаровички,
І тихо бабка посеред села
Малесенькі дитячі черевички
У спорожнілу хату занесла.
Лягла собі. І світло не світила.
Торкнулась черевичків перед сном —
І осінь їй тихенько опустила
Горіховий листок перед вікном.
1. велике бажання мати дітей.
2. чарівний персик.
3.появлення хлопчика момотаро
4.довга подорож
5.бій момотаро і чудовиська
