«Слово про похід Ігорів» – визначна пам’ятка нашої давньої літератури. І хоч автора твору ми не знаємо, проте він справжній патріот Руської землі. В його розповіді не тільки сумні нотки за поразку Ігорової дружини, але й гордість та одночасно смуток і біль за свою вітчизну, що вже тоді була великою державою.Руська земля постає перед нами у всій красі – велика, безмежна. Кордони її простягнулись на тисячі кілометрів. Але немає єдності між князями Київської Русі, чвари і міжусобиці панують в часи автора «Слова…». Бажання отримати більшу владу та багатство штовхають князів на стежину протистоянь. Не хочуть ці «непослушні діти» слухати і великого князя Київського Святослава. От тому і не відгукнулися князі, за винятком його брата «буй-тура» Всеволода, на заклик князя Ігоря виступити єдиною силою проти половців. Можливо, князі вважали, що для них достатньо участі і в переможному 1184 року поході проти половців, а, можливо, не хотіли вони бути під керівництвом Ігоря. Автор «Слова..» зі смутком і жалем згадує ті часи, коли Руська земля була єдина і неподільна, могутня і багата. Слава про неї летіла в далекі землі, відлякувала ворогів, а половці не сміли йти на Русь, але «уже бо, браття, невесела година настала», князі почали «крамолу кувати», землі ділити, від ворогів не боронити. Тому малою силою князь Ігор не міг здолати більш численного ворога. А його поразка стала поразкою всіх князів і Руської землі.Руська земля… Вона як жива істота постає перед нами з чарівною природою, величними, працьовитими, гордими людьми. Більше двадцяти разів звучить у «Слові…» «Руська земля». І це невипадково. Адже вона виступає головним героєм твору. Частинкою цієї землі є не тільки чудова природа, але й князі, народ, який живе тут. Доля землі і доля народу тісно пов’язані між собою. Із землі живуть люди-ратаї, на ній вони стражу дають, терплять лихо через князівські чвари. Не дивлячись на постійні князівські міжусобиці, народ усіх земель Русі живе одними переживаннями, тривогами, думками та почуттями. Єдина духовна єдність русичів. Ігор вирушає в похід – за Сулою іржуть коні, у Києві дзвенить слава, Новгороді «трублять труби», а в Путивлі стоять стяги.Руська земля живе своїм життям і, як губка, вбирає в себе все хороше і зле. Вона в гармонії з людьми. Єдиним плачем, невисказаною тугою людини і землі звучить опис спустошеної, усіяної трупами Русі. Рідна земля допомагає князеві Ігорю повернутись з полону, додаючи свої магічні сили. Природа теж частинка цієї землі. «Сонце червоне в небі ясному» сяє і радіє над землею, коли Ігор повернувся до рідної землі.<span>Автор «Слова» зображує Руську землю великою і багатою, тривожиться за її долю, мріє про часи, коли Русь буде єдина, могутня, закликає князів об’єднатися в боротьбі проти зовнішніх ворогів. В єдності сила народу, сила держави – ця ідея актуальна і в наш час. Тому «Слово» – твір вічний, бо його ідеї важливі для всіх часів і народів.</span>
Життя прожити — не поле перейти. Задер носа, що кочергою не дістанеш. Злого люди заклюють, а доброго злижуть. Знає кішка, чиє м'ясо з'їла. Знання людині, що крила пташині. Береженого Бог береже. І сам не їсть, й іншим не дає. Коли гроші говорять — правда мовчить. <span>Куди голка, туди й нитка .</span><span>Взявся за гуж — не кажи, що не дуж. </span>
<span> Читаючи твір Віктора Близнеця "Звук павутинки", я поринула у дивовижний світ, де реальне тісно сплітається з вигаданим і цим породжує певну рівновагу. Ця гармонія створює справжню красу, яка, на мою думку, має сили врятувати весь світ.</span>
Призначення.<span>Як зрозуміти що, воно моє?</span><span>Хтось знає точно чого йому треба, а хтось ні?<span>Як знайти, той, </span>свій шлях?</span>
<span><span>По-перше, це </span>можливість займатися тим, до чого лежить душа.</span>
<span><span>Знання призначення допомагає </span>приймати правильні рішення.<span> У кожного з нас є джерело внутрішньої мудрості - наш внутрішній компас. Визначаючи своє призначення, ми одночасно відкриваємо доступ до цього джерела.</span></span>
<span><span><span>Щасливий той, хто вміє жити, орієнтуючись не на якісь зовнішні очікування і стереотипи, а на свій внутрішній стандарт. Це може бути внутрішнє відчуття гармонії, задоволеності, спокою, відчуття себе частиною чогось більшого. Наприклад, в мені це почуття живе у вигляді відчуття мільйона можливостей, гри, творчості! Коли те, що ви робите в житті, погоджено з вашим призначенням, ви знаєте, що перебуваєте в гармонії з собою і світом, який вас оточує.</span></span></span>
<span><span><span><span> Тим не менш, все, що вам потрібно знати - це те, що воно вже у вас і чекає, коли ви його відкриєте!</span></span></span></span>
