Мавра это старое имя девушки или женщины.
Я дуже полюбив/ла героїв цієї казки, вони незвичайні. Король- це дуже цікавий персонаж, хоч він і підставив Алю, але у нього цікава історія, та цікава пісня, він самотній, через це у нього такий складний характер. Злодій без голови, він дуже моторошний і наводить на мене не підробний жах. Він дуже цікавий, а його історія(нібито яке обличчя йому не намалюй, він буде жорстоким) .
Це мої улюблені персонажі.
Усі інші теж досить цікаві, у усіх є свій характер та мета, навіть у того гномика із початку казки.
<span> Написати листа Яві та Павлуші та попросити розплутати таємницю пропоную так:
Привіт, Яво та Павле! Пише вам учениця 6 класу Петренко Марічка. Я знаю, що ви справжні авантюристи та дуже безстрашні хлопці. Тож я хочу повідати вам страшну таємницю. Щодня я отримую листи, у яких невідома людина повідомляє мені про таємничі історії мого роду. Здається, що на моєму роду лежить якесь прокляття. Я дуже хотіла б дізнатись, хто ця людина і чи правдою є те, що вона пише. Сподіваюсь на вашу допомогу. Якщо беретесь за справу - пишіть.
З повагою
Марічка. </span>
Кохання це велике щастя, бо не кожній людині підвладні ці почуття.
Коли людина закохана вона немов би має крила за спиною. Це почуття надихає та окриляє її. Але коли кохання без відповіді, не взаємне, тоді цє почуття приносить біль та муки. Ми немаємо спокою, втрачаємо сон.
А коли кохання взаємне це справжня насолода. Ти прокидаєшся з радістю, ти відчуває щастя, ти любиш усіх.
Отже усе залежить від двох людей.
Тема: роздуми ліричного героя про те, що людське життя для історії — це
тільки мить, для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й
страждання ,і про них навряд чи напишуть майбутні історики
Ідея: засудження тих істориків, які забувають уроки життя, кому на відстані все здається простим, зрозумілим, і тому їм легко писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни; возвеличення подвигу тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі за волю і справедливість.
Основна думка: людське життя - це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
Жанр: громадянська лірика
Римування: перехресне
Віршований розмір: ямб
Художні особливості твору:
метафори - росила землю кров, мовчи, душе
епітети - рядки холодних слів, золоті далекі будні, серед родючих вільних нив, душе підтята, дідок нудний
риторичні окличні речення-
Наш біль — рядки холодних слів!
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Забудь про ті натхненні свята.
Що в них росила землю кров!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
— Агов!
О, тихше!
- Біль не вщух!
Риторичні звертання
О, золоті далекі будні
Серед родючих вільних нив!
Мовчи, мовчи, душе підтята,
інверсія – душе підтята, дідок нудний, історики майбутні,
Людське життя для історії — це тільки мить. А для людини — піт праці і кров боротьби, це радощі й страждання. Про них навряд чи напишуть майбутні історики. Можливо, узагальнять словами «війна» , «робітничий рух» . Для ліричного ж героя поезії — це живий біль, жива рана, і не треба її ятрити порожніми фразами. Мабуть, тільки письменникові під силу передати людські почування, історію «підтятої» людської душі.
На відстані все здається більш простим, зрозумілим. Тому легко буде майбутнім історикам писати «рядки холодних слів» про часи громадянської війни. Але для тих, хто скроплював землю своєю кров’ю, віддавав душу боротьбі, — це було життя, сповнене жаху й болю. Автор хоче, щоб нащадки, які будуть жити «серед родючих вільних нив» , не забували цього.