І.Франко "Фарбований лис"
Характеристика лиса, цитати:
1) "Жив собi в однiм лiсi Лис Микита, хитрий-прехитрий."
2) "А вже як вибрався на лови — чи то до курника,
чи до комори, то не було смiлiшого, вигадливiшого та спритнiшого злодiя
над нього."
3) "Се незвичайне щастя i та його хитрiсть зробили його
страшенно гордим."
4) "Йому здавалося, що нема нiчого неможливого для нього."
Льонька- сільський хлопець, що має піти у третій клас. Проживає разом з мамою в селі, де немає його однолітків. Льонька постійно щось вигадує, фантазує, він живе у світі фантазій. Хлопець дуже талановитий, має щире серце, прекрасну уяву. Його друзі: Адам - це вчений, який приїхав до села помирати; Ніна - вигадана подруга, яка приплила до нього на кораблику. Разом вони гуляють, лазять у білу печеру, слухають павукове радіо. Ніна настільки здається реальною, що навіть сам хлопець невпевнений, чи була ця дівчина, чи він її вигадав. Собака Рекс також був другом Льоньки. Вони удвох любили гуляти, але Глипа убив Рекса. Льонька бачить собаку і дружить з ним навіть після смерті. Льонька вміє дружити як із фантастичнимиістотами, так і з живими тваринами і людьми.
Звук павутинки - це невидимі оку людському прояви доброти, любові, милосердя. Це все, без чого неможливе існування світу. Звук павутинки можна відчути тільки серцем, щирим і не зрадливим, яке було у Льоньки, Адама і Ніни.
Відповідь:
На мою думку, твір Олександра Гавриша є надзвичайно цікавим та захоплюючим. Також з нього я дізналась про визначну особистість свого часу. Знаний на весь світ силач Іван Сила був нашим земляком. Головний персонаж показав, що мрії можуть збуватися. І в цьому неабияк допомагає цілеспрямованість. Твір вчить не опускати руки у важких випробуваннях. Мужність та сила волі Івана Сили не можуть не захоплювати читача. А головне, що незважаючи на славу, він залишався порядною особистістю.
Я раджу одноліткам прочитати цей захоплюючий твір.
Пояснення:
Оповідання «Приблуда» С. Васильченко написав 1925 року. Сюжет оповідання «Приблуда» взято із життя дитячого будинку. Адже у 20-х роках XX ст. Васильченко був завідувачем дитячого будинку. Васильченко у оповіданні хотів аоказати нове в людських стосунках, в людській психології. Вихованці, котрі живуть у досить скрутних матеріальних умовах, письменник показує нам – у їх взаєминах паростки людської моралі та гуманності. В оповіданні піднімається така нагальна проблема того часу: ліквідація дитячої безпритульності. Безхлібне й невеселе життя дітей-сиріт, від недоїдання вони худі, аж світяться, стають сумним і зажуреними. Але досить сказати їм ласкаве слово, приголубити, як вони щиро, по-дитячому втішаються. Саме завдяки цьому оповідання набуває оптимістичного звучання. Умови життя в дитячому будинку вкрай складні — діти по троє сплять на одному ліжку, немає одягу, немає їжі, «хліба ні кришки». Діти знали, що за зовнішньою непривітність, сердитістю, постійною буркотливістю Параски Калістратівни (так звали завідувачку) криється чуле й добре серце. Вона цілий день клопочеться й свариться то з інспектором, то з дітьми, бо ледве дає собі раду, чим нагодувати, у що вдягнути та взути силу-силенну дітвори, яку закинули в дитячий будинок Безпритульність, розруха, голоднеча за перши революційних років.)
Я гадаю, що потрібно бути старанним і наполегливим в навчанні, сумлінним, вірним слову, точним і акуратним у роботі, вміти організовувати свій час і дозвілля, проявляти повагу до старших, піклуватися про близьких людей, бути скромним і ввічливим. Також виховання дисципліни, напевно, пов'язано з виконанням якихось обов'язків.
