Самая сложная єто не ври и не завидую
Твір: "З дитинства: дощ"
Автор: Василь Голобородько
<em>Рід</em>: лірика.
<em>Тема</em>: спогади ліричного героя про дитинство, час дощу.
<em>Ідея</em>: кожна особистість змалечку має осмислено ставитись до усіх явищ природи.
<u>Художні засоби</u>
<em>Епітети</em>: зелене волосся, батьківська хата, уплетена хата, холодне волосся.
<em>Порівняння</em>: на горі, як зелений птах; річка, наче блакитна стрічка; наповнена теплом, як гніздо.
<em>Повтори</em>: плете і плете зелене волосся дощу
<em>Уособлення</em>: хмара плете і плете...
<em>Анафора</em>: уплетена дорога ... / уплетена хата.../ уплетене дерево.../уплетена річка; хто напасеться.../ хто нахитається... / хто насидиться... / хто належиться.
Питання ролі митця в суспільстві було актуальним завжди: і століття тому, і у вирі сьогочасної дійсності. Так чи інакше, митець являє собою взірець мудрості, гідності, чесного служіння справедливості, наслідування споконвічних законів моралі. До його слова прислухаються, за ним йдуть. Тому на ньому лежить надзвичайна відповідальність і за свою позицію та вчинки, і загалом за долю свого народу.
Розуміючи це, Леся Українка створює поему "Давня казка", в якій з великою художньою майстерністю розробляє тему служіння поета народові в час боротьби проти поневолювачів, у найважчу годину національної історії. Тому особа поета підноситься у творі до таких моральних і соціальних вершин, що, гадаю, не відчути це серцем неможливо. Може, саме через це образ поета (а через нього — усього народу) гостро пронизує й хвилює свідомість читача, викликаючи гарячий відгук у його душі.
За своїм сюжетом поема не складна: скориставшись перемогою своїх бійців над ворожим військом, непоказний лицар Бертольдо дістає в подарунок від короля разом з графським титулом цілу околицю і починає нещадно визискувати народ. У країні спалахує народне повстання, якому великої сили надавали пісні поета. Свого часу вони були натхненні народом, скрашували йому відпочинок, виховували мужність та волелюбність, а у лихоліття народної боротьби стали грізною зброєю проти кривдників:
Мужики цікаві стали,
Чи ті кості білі всюди,
Чи блакитна кров проллється,
Як пробити пану груди?
В) "Я(Романтика) "(головний герой був фанатиком загірної комуни, тому вбив свою рідну матір)
Дітям обов'язково треба змалку розповідати про минуле, про наших предків, про те, як вони жили, щоб дитина відчула себе частиною довгого-предовгого ланцюжка поколінь, який почався дуже давно і не скінчиться ніколи. Кожна людина - нащадок багатьох дюдей, що жили до неї. Де вони жили, як, чому раділи, чим захоплювались, над чим сумували, як проводили свій вільний час - все це дуже цікаво. До того ж людина, що не пам'ятає свого історичного коріння, не може вважатися культурною.
Тому дітей треба водити до музеїв, читати їм книжки про історію нашого народу та світову історію. Діти повинні знати всіх предків своєї сім'ї, про яких пам'ятають батьки, бо це теж історія, яку треба сберігати. Правду кажуть, що людина без знання минулого подібна до дерева без коріння: лише повіє вітерець - і немає дерева, впало воно. Так і люди: пам'ять про героїчних предків віками допомагало людям витримати, не зламатися у скрутні часи, боротися за кращу долю.
Тому, розповідаючи дітям про минуле, ми подовжуємо ланцюжок поколінь українців - людей, що пам'ятають про минуле. Адже тільки той, хто пам'ятає минуле, вартий кращого майбутнього.
