<span>Прізвище В. Сосюри з французької на українську переінакшив:
В. Козацький писар</span>
<span>Посѣяли дѣвки ленъ,
Посѣяли въ огородъ,
Во частенькій, во новой.
Повадился въ этотъ ленъ
Дѣтинушка, парень молодой;
Со льну цвѣтикъ сорывалъ,
Въ Дунай рѣчку побросалъ.
Дунай рѣчка не приматъ,
Ко бережку прибиватъ,
Ко бережку ко круту,
Ко желтому ко песку,
Ко сѣрому камешку.
Въ сѣромъ камнѣ искры нѣтъ.
Въ своей женѣ правды нѣтъ;
Въ чужой женѣ правда вся.
Куплю своей женѣ лапотки,
Чужой женѣ — башмачки;
Своей женѣ — костычокъ,</span><span>
</span>
Я дуже люблю свято дня народження! Посмішки, квіти, привітання, смачний пиріг, спілкування з друзями, та звичайно ж чудові подарунки.
Немає ніякого значення скільки коштує дарунок, бо він, в першу чергу, є знаком уяви ту турботи близьких людей. Але для мене дуже цінно, коли мої рідні та друзі, дарують мені щось таке, про що я давно мріяв, або що мені дійсно необхідно. Чому? Тому що це ознако глибокого піклування та бажання доставити мені велике – велике задоволення.
Мій день народження був зовсім недавно. Батьки подарували мені планшет, про який я дуже давно мріяв, та який потрібен не лише для розваг, а також для успішного навчання. Бабуся ж зробила мій найулюбленіший пиріг з шоколадним кремом.
Мені було дуже приємно, що бабуся пам’ятає про те, що самого раннього дитинства я обожнюю сам цей тортик. Тим більше, що подарували мені його дуже ефектно. Увечері, коли уся родина зібралася за святковим столом, мої рідні вимкнули світло, запалили свічки та внесли торт до кімнати, під пісні та поздоровлення. Це було так красиво, так чарівно, що я відчував себе,немов у казці!
На свято я запросив своїх друзів, котрі також потішили мене чудовим подарунками. Наприклад, мій друг Сашко, знає, що я дуже люблю читати, то він подарував мені дві чудові книжки, по які я мріяв уже декілька місяців. Однокласник Андрій, пригодовував для мене дуже красивий набір для малювання, до якого входить альбом, набір пензлів та широчезна кольорова палітра фарб. Річ у тім, що я захоплююсь малюванням та навіть навчаюсь у художній школі, тому подарунок мого товариша, прийшовся як раз до нагоди і тепер, кожного разу, коли я починаю малювати, то згадую Андрійка з великою вдячністю.
А найдововижнійший та найприємніший подарунок зробила мені подружка Оленка. Вона власними руками зробила для мене велику та яскраву вітальну листівку та написала у ній поздоровлення у віршах , які також склала сама! Так чудово та оригінально мене ще ніколи не вітали!
Мені дуже подобається робити подарунки і я вважаю, що найкращий подарунок до дня народження повинен відповідати смакам та вподобанням тієї людини, для якої він призначається. Так приємно здійснити маленьку мрію свого друга або родича, та відчути себе добрим чарівником!
Ван Сила виріс серед чудової карпатської природи у великій родині. Батько вирядив хлопця з дому, бо не міг прогодувати малолітнього богатиря, адже той їв за чотирьох. Шукаючи долі в місті, Іван ще з перших самостійних кроків зазнав неприємних пригод: у поїзді «легенько потряс» нахабу, синка начальника, заступився за Міху Голого, вокзального злодюжку, у місті знехотя переміг у вуличному бою знаного бійця. Звичайно ж, такий хлопчина не міг не звернути на себе увагу тренера Брякуса, який запросив хлопця до себе і вмовив тренуватися. Брякус заборонив горянину за копійки тягати мішки на вокзалі, давав хлопцеві гроші, тренував, щоб той не зашкодив здоров’ю, виховував у ньому риси майбутнього чемпіона. Загибель тренера вразила Івана, адже хлопець знову залишився сам на сам із життям у великому місті, яке він не розумів. Чесний, відкритий, благородний, Іван ще не раз потрапляв у халепи, але завжди знаходив достойний вихід із найскладніших ситуацій. Автор не погрішив проти закону жанру, адже в казках завжди перемагає добро і благородство.
из интернета