1.Риси характеру (Скупість, грубість, жадібність, боягуз)
2.СтавленняКалитки до землі
3.Взаємини з рідними
4.Господар і гроші
1..Канючили мало не щодня.
2.І собі докидав тато.
3.Сіли на шию.
4.Ми могила.
5.Страшно, аж мороз по шкірі.
6.Беру бабусю на себе.
7.Усі повмирають од заздрощів.
Якось влітку мені було сумно.Я не розуміла чим занятися.Матуся дала мені книжку Всеволода Нестайко "Незнайомка з Країни сонячних зайчиків".
Ця книжка мене вразила!Як вона легко читається!А яка вона цікава!Всі герої - лісові звіри.Та, ви не повірете, схожі на учнів з мого класу.Особливо Вовчик Вовченко!
Я саме з таким Вовчиком сиджу за однією партою!Однак, мого сусіда звуть Євген Руденко.Він такий, як і Вовченко, непосидючий, постійно бешкетує.Його сварить іноді сам директор!
За два дні я повністю прочитала книжку.Суму мого як і не було!Ця книжка підіймає настрій.А ще вона вчить як поводитися справжнім друзям у скрутних ситуаціях!
Першого вересня всі пішли до школи.Я пропонувала своїм друзям прочитатати її.Всі з захопленням прочитали, а вчителька української запропонувала цілий урок присвячений "Незнайомці з Країни сонячних зайчиків"!™•
Чому людям так подобається смішне? Я гадаю, тому, що це підвищує настрій, допомагає забути про власні проблеми. А якщо автор до того ж намагається об’єднати у своїх творах ліризм, гумор та сатиру, то знайомитися з його творчістю — велике задоволення. Саме таке почуття у мене викликають гуморески Остапа Вишні, цього незвичайного «чарівника сміху».
З насолодою перегортаю сторінки «Мисливських усмішок». Бачу усміхнене обличчя автора, який розкриває переді мною свою душу. З глибоким ліризмом розповідає Остап Вишня про свої дитячі роки. Звичайно, без гумору він не міг обійтися, і, як результат переплетіння лірики та сатири, народилася на світ усмішка «Моя автобіографія». Це не проста біографія; це подорож до країни дитинства, зустріч з батьками, які робили все, що могли, для своєї дитини, хоч вона була не одна — всього сімнадцятеро дітей було в родині Губенків: «Отак між природою, з одного боку, та людьми — з другого, й промайнули перші роки мого дитинства золотого».
