Кобзареве слово "живе"
На мій погляд, кобзареве слово дійсно "живе", причому у двох сенсах одночасно. По-перше, поезії Тараса Григоровича Шевченка - нашого Кобзаря - є живими, бо беруть за душу. Героям його віршів завжди співчуваєш. Читаючи поезії Шевченка, я ніби чую голос самого Кобзаря - людини, яка дуже любила свій народ і прагнула кращої долі для нього. Образи шевченківських поезій теж живі: легко повірити, що він писав про реальних живих людей.
По-друге, хоча поезії Шевченка були написані більше сторіччя тому, кобзареве слово досі "живе". Багато чого змінилося в України з тих часів, коли жив і творив Кобзар. Багато з того, про що він тільки мріяв, стало реальністю. Але Шевченка досі читають і перечитують, йому зводять пам'ятники, його ім'ям називають школи та вулиці. Майже в кожній родині на книжковій полиці стоїть "Кобзар" - збірка поезій Тараса Шевченка. Його будуть читати і через сто, і через двісті років, тобто його слово - живе і ніколи не помре.
1)Мають повчальний характер
2)Наводять приклад з життя
3)Вчать основним принципам толерантності
Софія - добра , щира , роботяща
Сашко - Добрий , милосердний , співчутливий
Сніжанна - добра ,любляча , роботяща
Ответ:
У творі "..." є моменти коли ти розумієш, що дійсно, українські козаки дуже мужні й сміливі люди. Їх ціль захищати рідний край, рідну українську землю, і звісно, щоб виконати це завдання треба мати такі риси характеру як: сміливість, вірність, мужність. Це дуже важливі ознаки справжнього козака, того, хто не зрадить рідний край. І ці всі риси уособлює у собі Іван Підкова.
Объяснение:
:)
