<em>І</em>сторія України налічує багато трагічних сторінок, але одним з найбільших нещасть українського народу було знищення Гетьманщини і поневолення вільних селян. Частіше усього кріпосниками ставали підпанки, яким російське самодержство роздавало родючі землі Малоросії, та польські пани – давні вороги українців. Саме так і у селі Піски, про життя якого розповідається у романі Панаса Мирного «Хіба ревуть воли, як ясла повні?», з’являється пан Польський – вояка, який терся біля вельмож, дослужився до генерала і отримав це село «за вірну службу».Тільки-но прибувши у село, яке подарувала йому імператриця Катерина, генерал одразу відчув опір вільних селян і зрозумів, що вони ніколи не вставлять свою шию у ярмо добровільно. Пан Польський одразу зрозумів, що для того, щоб «воли» самі виконували волю господаря і слухняно простягали свої шиї під ярмо, їх треба добре призвичаїти. Тому вже на другий день у село прийшли «москалі», які прикладами гвинтівок швиденько непокірним «роти заціпили».За короткий час кріпосники настільки міцно запрягли у ярмо «волів», що могли щодня насолоджуватися і тішитися своїм життям. Селяни перебували на панщині по п’ять днів на тиждень, а до того ще й зносили на панський двір «курей, гусей і яйця». Тому було чого бенкетувати панам, було чого у п’яному угарі ладити своїх «мазеп». А генеральша і зовсім не спілкувалася зі своїми кріпаками, які були її єдиними годувальниками, і всі розпорядження передавала через прикажчиків. Мозок цієї жорстокої жінки працював лише для того, щоб вигадувати страшні, принизливі покарання своїм дворовим. Відігрівалося спустошене серце генеральші тільки біля дітей і онуків.Замість до того, щоб поважати селян-годувальників, усю свою любов генеральша віддала котам. А от тим, хто стелив котам постіль, вичісував їх, доводилося дуже гірко. Саме з наказу генеральші люто закатували дівчину Уляну, та й Мокрині прилюдно довелося з мертвим кошеням на шиї увесь день мазати панські кухні тільки через те, що вона ненароком придушила це кошеня.Зовсім зубожіло село, коли у ньому осів пан Польський. При ньому кріпаки були вимушені працювати увесь тиждень на панщині, а обробляти власні клаптики землі у них майже не залишалося часу. Але, на відміну від генеральші, він любив спілкуватися з кріпаками, бо ще підлітком скуб за чуба своїх ровесників-односельців, ще юнаком цінував красу молодих кріпачок.<span>Та як би там не було, але пани-кріпосники були не добрими хазяївами, а залишалися хижими експлуататорами чужої праці. Вони не дбали про свої села, про свою землю і про людей, які на працювали на цій землі. З кожним роком родюча земля все більше виснажувалася, з кожним роком падали врожаї, село морально розкладалося і убожіло. Злодійство, пияцтво були звичайними явищами серед кріпаків. Як той чад, неволя дурманила голови працьовитим, добрим та щирим людям.</span>
ЗАКЛЯТТЯ - д<span>ія та її результат за знач. заклясти.
</span>МУГИКАТИ - с<span>тиха, невиразно наспівувати.
</span>НАРУГА - нестерпне знущання; з<span>ле висміювання кого-, чого-небудь.
</span>БАМБУК - в<span>исока тропічна і субтропічна деревовидна рослина з порожнистим колінчастим стеблом і видовженим листям.
</span>СКАРБ - к<span>оштовності, гроші, цінні речі.
</span>ЛАГІДНИЙ - спокійний, сумирний, тихий; н<span>іжний, ласкавий.
</span>ОКРАЄЦЬ - с<span>кибка, відрізана від непочатого краю хлібини.
</span>БАКЛАНИ - в<span>одоплавні птахи середньої величини звичайно чорного кольору (з металічним відблиском).
</span>БАРКАС - великий багатовесловий човен; н<span>евеличке портове судно.
</span>ЖЕБРАК - людина, яка живе з милостині, старець; д<span>уже бідна людина.
</span>ЯТРИТИ - с<span>причиняли, викликати чим-небудь запалення, біль, подразнення в чому-небудь.
</span>ЖОРНА - плескуватий круглий камінь, призначений для лущення і розмелювання зерна та інших твердих предметів; про видиму форму місяця, сонця і т. ін.; п<span>ристрій, яким у домашніх умовах розмелюють зерно; ручний млин.
</span>СВАВОЛЯ - необмежена влада, відсутність законності, справедливості; с<span>хильність діяти на власний розсуд, не зважаючи на волю й думку інших; самовілля</span>
Тема: краса вранішньої природи, її гармонія.Основна думка: уславлення краси природи, оптимістичного світобачення; назва підкреслює основну рису героя твору солов’я,— його майстерність у неперевершеному співі.Епітети: «багрянії зорі», «пісні голосні», «ясним», «троянда розкішна», «співець чарівливий» та ін.<span>Метафори: «грала промінням», «усміхалась весняним привітом».</span>
Леся Українка , мила дівчинка , чия доля склалася дуже трагічно . Але ця людина дуже багато значить для мене . Вона була дуже хорошим поетом і писала надзвичайно чудові твори . Вона заворожила мою душу своїми чудовими словами . Дуже багато її віршів є відомі і були перекладені на інші мови . Я Прочитав декілька її віршів і тепер не можу відірвати погляд від книги.