0.Дівчина жалкується на долю туману
1.Баба та дід без дітей
2.Дитя під тином
3.Наймичка Марка
4.Дорослий Марк пішов чумакувати
5.Одруження Марка
6.Хвороба наймички,Марк довго не повертається.
7.Наймичка справжня мати Марка
1. Отримання літнього завдання хлопцями — зібрати колекцію комах. 2. Від’їзд Сергія і Митька до бабусі в село. 3. Похід на річку. 4. Зустріч з Василем Трошем біля озера. 5. Розповідь велосипедиста про чудовисько, яке начебто живе в озері. 6. Ночівля біля озера. 7. Запис до бібліотеки і вивчення зоології. 8. Митькозавр Стеценка з Юрківки — чудовисько, що живе в лісовому озері. 9. Виявлені сліди невідомої істоти на березі 10. Роздуми щодо пастки для химери лісового озера. 11. Вихід знайдено – химеру будуть ловити на курку, яку вкинули в яму. 12. До ями замість чудовиська потрапляє дід Трохим. Провал операції «Курка». події, що відбулися у дядька Гната з тромбоном; хлопці так і не виявили того, хто живе в озері. 13. Імітація чудовиська Васильом 14. Подяка Сергія і Митька Василеві за чудові канікули та інтерес до зоології. План «Химера лісового озера» 1. Завдання вчительки 2. Насмішки майбутнього майстра велосипедного спорту 3. Добра бабуся, та дід Трохим. 4. Дорога до лісового озера. 5. Страшна розповідь про химеру 6. Таемниця. І нічна варта. 7. Вивчення бібліотеки. 8. Митькозавр Стеценка із Юрківки. 9. Велечезні сліди на березі. 10. Невдала операція «Курка». 11. Нічний розіграш Васі. 12. Майбутні пригоди хлопців.
Живучи серед лісів і неприступних гір, вони вели безнастанну боротьбу з природою. Боротьба ця виховувала сміливість, гартувала волю, породжувала кмітливість, потребу взаємодопомоги, почуття дружби. Джерела добробуту – земля, ліси, засоби виробництва – були суспільною власністю, тому “мов одна душа, стояла тухольська громада дружно в праці та вживанню, в радощах і в горю. Громада була для себе і суддею, і впорядчиком у всьому…” Жити, працювати для громади, боротися за її добробут – напочесніший обов’язок. Єдині були тухольці й у боротьбі з монголами; думали не лише про себе, а й про сусідні села, яким загрожувала небезпека. “А випустивши вас із сеї долини, ми випустимо згубу на ті сусідні, з нами сполучені громади… Обов’язок наш витривати на своїм становищі до остатньої хвилини, – і так ми зробимо”, – говорив Захар Беркут. У передсмертній промові він переконує тухольців, що їхня сила в братерській згоді та єдності: “Доки будете жити в громадськім порядку, дружно держатися купи, незломно стояти всі за одного, а один за всіх, доти ніяка ворожа сила не побідить вас”.
Діброва-дуброва, гай, роща
Українські січові стрільці були єдиним українським національним формуванням у складі австро-угорської армії, сформованим з добровольців. Вони відгукнулися на заклик про гуртування під знаменами Українських Січових стрідьців для створення Легіону − добровільного військового підрозділу. Він був проголошений Головною Українською Радою 6 серпня 1914 року. Після проголошення маніфесту Головної Української Ради, молоді люди та чоловіки старшого віку масово почали записуватися до Українських Січових Стрільців.
ПЛегіон УСС був = єдиною українською військовою частиною тих часів як у військах Російської імперії, так і у військах Австро-Угорської імперії. Крім того, Українські січові стрільці не тільки воювали, але й проводили просвітницьку роботу з населенням України та захищали його від свавілля влади.
