«Кайдашева семья» — реалистическая социально-бытовая повесть украинского писателя Ивана Семеновича Нечуя-Левицкого, написана в 1878 году. В произведении на материале повседневной жизни крестьянства раскрываются некоторые черты характера украинского народа, его индивидуализм, стремление жить отдельной, самостоятельной жизнью. Произведение неоднократно переиздавалось и переводилось на другие языки.
Хлопчик надзвичайно тонко відчуває красу природи, вірить у різноманітні дива, що відбуваються навколо. А ще він любить лебедів, що пролітають над їхньою хатою. «Вони летять нижче розпатланих, обвислих хмар і струшують на землю бентежні звуки далеких дзвонів». Дід розповідав Михайликові, що лебеді приносять весну, і хлопцеві дуже хотілося, щоб лебеді залишалися у них назавжди. Але слід сказати якесь таємниче слово, щоб вони послухали, та хлопчина ще його не знає. Михайлика дивує малесенький підсніжник, що пробивається крізь снігову ковдру, теплий літній дощ, гриби у лісі, він жаліє лісових мешканців.Михайлика зачаровують плугатарі, які творять диво зростання хліба. Величезним щастям було для нього доторкнутися до плуга, провести свою першу борозну, тому що тільки тоді по-справжньому розумієш смак хліба.А ще герой має хист до науки, любить читати. Книга для нього теж диво, яке відкриває нове і невідоме.Михайлик любить мріяти про дивовижних лебедів, за допомогою яких він зростає.<span>Читаєш твір — і тепло, радісно стає на душі від того, що живуть на землі такі люди, як Михайлик. Розумієш, що він не зможе вирости злим і жорстоким. Якби більше було таких людей, то життя наше справді перетворилося б на казку.</span>
1.Федько-розбишака
2.Толя -смирна дитина
3.На рiчцi повiнь
4.Задум Федька
5.Толя повторюе прохiд Федька
7.Смiливий вчинок Федька
8. Подяка
9.Федько помер.(
Ці слова символізують вічне кохання , любов
Тарас Григорович Шевченко народився 25 лютого (9 березня за н. ст.) 1814р. в с. Моринці Звенигородського повіту Київської губернії.
<span>Його батьки, що були кріпаками багатого поміщика В. В. Енгельгардта, незабаром переїхали до сусіднього села Кирилівки. </span>
<span>1822р. батько віддав його “в науку” до кирилівського дяка. </span>
Після смерті у 1823р. матері і 1825р. батька Тарас зали<span>Наприкінці 1828 або на початку 1829р. Тараса взято до поміщицького двору у Вільшані, яка дісталася в спадщину позашлюбному синові В. Енгельгардта, ад'ютантові віленського військового губернатора П. Енгельгардту.</span>шився сиротоюДеякий час був “школярем-попихачем” у дяка Богорського.