Школа-мій другий дім. Вона дає мені можливість стати розумним, готує до дорослого життя, допомагає вирости справжньою людиною. Я ціную ії, люблю і завжди хочу бачити ще кращою.
Якби я мав можливість, то зробив би так, щоб в школі завжди було тепло, навіть в сильні морози. Хотів би, щоб оформлення кімнат часто змінювалось, відтворювало різні куточки світу. А ще-сучасне обладнання для кожного учня, індивідуальні зручні парти, можливість самому визначати періоди навчання і відпочинку, бо всі втомлюються по різному. В класах-по 8-10 учнів, які обирають предмети до душі. Мені дуже подобається астрономія, а вивчатиму Ії ще не скоро.
Гарному не має меж. Я розумію, що в майбутньому школи будуть нагадувати наші сьогоднішні мрії. Та жаль, що це буде ще не скоро і я не зможу навчатись в такій школі.
Школо, мила школо!
Ти мій шлях до знань,
Ключик до майбутнього,
До здійснення бажань.
<u><em>1.</em></u><em> не бути егоїстом</em>
<u><em>2.</em></u><em> думати про інших</em>
<u><em>3.</em></u><em> прислуховуватись до інших</em>
Кілька тижнів тому весна встигла несмілим теплом заявити про себе, встигла навіть стерти сліди снігу, що так рясно вкрили землю цієї зими. Проте радіти сумнівному теплу довелося недовго. Усе б нічого, однак цей обман привабив на наші землі птахів – лебеді та лелеки найпершими повернулися на рідну землю, як тільки у небі зблиснув перший весняний сонячний промінь. Після теплих країв для пернатих погода, що панувала над Україною минулих вихідних, – величезний шок і стрес, і часто, перезимувавши та повернувшись додому, птахи гинуть від холоду.
Щодня по телебаченню та у газетах бачимо та читаємо про те, яке лихо спіткало і мігруючих птахів, і тих, які повернулися з теплих країв. Вони найперші потерпають від холодів: у двох селах Вінничини люди рятували зграю лебедів, котрі примерзли до криги; на Київщині люди та рятувальники допомагали лелекам, які потерпають не тільки від холоду, а й голоду. Та ж сама ситуація на Івано-Франківщині та Тернопільщині, де птахів взялися підгодовувати правоохоронці та рятувальники. Та й на Волині люди бачили подібні картини. Наприклад, у Ковелі, на околиці якого було помічено понад чотири десятки виснажених довгим перельотом та неочікуваними холодами лелек, представники громадської організації «ЕкоВолинь» разом із рятувальниками провели акцію з підтримки птахів. Для їх харчування було закуплено свіжу рибу та хліб.
В середині березня, а саме перед циклоном з Балкан, повернулися з теплих країв лелеки. Вони виснажені не лише перельотом, але й холодною, сніжною погодою, що тривала майже тиждень. Попри зусилля людей, які намагаються допомогти птаству, на Івано-Франківщині в сніжний буревій вже загинула сотня лелек. Цього тижня погодні умови стали більш сприятливими для пернатих, тому є надія, що вони все ж зможуть перезимувати весну.
Василь Матейчик, орнітолог, заступник директора по науці ШНПП, каже, що в нашому районі поки що не спостерігалося масового повернення пернатих, не помічалося й того, щоб птахи потребували допомоги людей. Та разом з тим екологи радять населенню, як правильно допомогти птахам, що потерпають від погодніх умов. Дуже важливо не турбувати, не лякати їх, адже кожен наступний політ, здіймання в небо – зайва витрата енергії, яка зараз їм вкрай необхідна. Підходити до птахів потрібно на відстань 10-15 метрів, на цьому місці потрібно очистити від снігу невелику ділянку й посипати її соломою, сіном, хмизом, кукурудзянкою. Ця проталина буде швидше збільшуватися і саме там можна буде врятуватися більшій кількості птахів. На розчищені ділянки класти птахам їжу. Лелек можна годувати сирою рибою, м’ясним несоленим фаршем та зерном, яке має високу калорійність.
Не варто забувати і про дрібніших птахів – синичок, горобців, голубів. Особливо складно тим, котрі живуть у місті – під товстим шаром снігу вони не можуть дістати комах, котрі ховаються в опалому листі, а тому милосердя людей є основним джерелом їх виживання. Пшениця, пшоно, вівсяні пластівці та інші крупи – коштують вони зовсім недорого, але для птахів це справжній бенкет в холодну пору року і рятунок від голодної смерті. Можна розвішувати годівниці, або ж залишати трохи корму просто на підвіконні. Більшість відходів зі столу також врятують життя не одному птаху: недоїдена каша, картопля, крихти білого хліба, сиру тощо. Якщо ви почали підгодовувати птахів, це необхідно робити протягом усієї зими, оскільки вони стають залежними від підгодівлі
Цитатна характеристика:
- «…Коли б хоч скоріше, а то жує та й жує, прямо душу з тебе вимотує: хліб з’їдає і час гаїть…»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку. Легко по своїй власній землі ходить. Глянеш оком навколо — усе твоє; там череда пасеться, там орють на пар, а тут зазеленіла вже пшениця і колоситься жито: і все то гроші, гроші, гроші…»;
- «Я не буду панувати, ні! Як їв борщ та кашу, так і їстиму, як мазав чоботи дьогтем, так і мазатиму, а зате всю землю навкруги скуплю»;
- «Ох, земелько, свята земелько — Божа ти донечко! Як радісно тебе загрібати докупи, в одні руки… Приобрітав би тебе без ліку!»;
- «Їдеш день — чия земля? Калитчина! Їдеш два — чия земля? Калитчина! Їдеш три — чия земля? Калитчина!.. Диханіє спирає…
- «…бере і в свого, і в чужого»;
- «Ой Пузирі! Глядіть, щоб не полопалися, а замість вас Калитку розіпре грошового»;
- «Обікрали… ограбили…Пропала земля Смоковникова!.. Краще смерть, ніж така потеря!»;