1)Коли хочеш ти читати,
То мене повинен знати.
А коли мене не знаєш,
То нічого не вгадаєш.
(Буква)
2)З нам подружить кожен з вас,
Як піде у перший клас.
Бо хоч завжди він мовчить Та читати вас навчить!
(Буквар)
3)
Я негарно написала,
А вона усе злизала.
Олівців моїх сусідка Ця вертлява-буквоїдка.
(Гумка)
Мій улюблений герой літературного твору є Сіроманець.Він-добрий,розумний.Про нього і його історію багато розповідається.Це оповідання є захоплююче.Вовк був дуже добрим до Сашка Вони завжди гралися разом ,але й переховувалися для того щоб їх не побачив батько хлопчика.Коли Сашко йшов до школи він завжди зупинявся щоб побачитися з вовком. Одного разу він не зустрів Сіроманця і дуже хвилювався за нього.А дальше складайте самі я вже втомилася.
1. Де і коли відбуваються події роману? (У мальовничій окрузі Англії, що її зрошує річка Дон, у лісі, кінець правління Ричарда І, коли піддані чекали його повернення з полону.)
2. Що означає слово Айвенго?(Слово походить від назви місцевості, про яку згадується в старовинній баладі.)
3. Яким було становище народу?(Подвійна тиранія: потерпали від завойовників норманів, і від своїх феодалів.)
4. Яка мова переважала? (При дворі й у замках найзначніших магнатів уживалася франко норманська мова, цією ж мовою провадилося все судочинство.. А селяни і челядь говорили англосаксонською.)
5. Як сформувалася англійська мова?(З мішаної говірки мови переможців (норманів – французька) і мови переможених – англосаксів.)
6. Ким був Гурт у Седріка, його робота.(Свинопас.)
7. Скільки років було Седріку? (Під 60).
8. Яким було становище англійського народу?(Досить тяжке, зазнавали тяжкого гноблення.)
9. Хто став переможцем першого дня турніру?(Лицар, Позбавлений Спадщини).
Ответ:так
Є люди різного типу одним він цікавий іншим ні
Наприклад мені цікавий
У процесі світосприймання і всієї життєдіяльності перед нами об´єктивно постає низка неоднозначних запитань типу: "Хто або що є головним у цьому світі?" Намагаємося відшукати відповідь: матеріальні цінності; природні ресурси; нові технічні системи; рослинний чи тваринний світ, що оточує нас; можливо, досягнення науки й освіти. Поміркуємо над цим. А, можливо, не те й не інше? Значна частина людей, відповідаючи на це запитання, стверджує: головне — це Людина.
Якщо це так, то може виникнути й інше запитання: "У чому сенс життя людини?" У цьому плані також є різні думки: бути здоровою, здобути гарну освіту, мати престижну роботу, пристойний заробіток, належне помешкання та ще багато іншого. Усі названі аспекти стосуються сенсу життєдіяльності особистості. Але ми акцентуємо увагу на провідному сенсі життя людини з позицій філософії її буття. Це — продовження роду людського. І не лише в біологічному (репродуктивному), а й соціальному плані. Г.С. Сковорода наголошував, що є "дві суть главныя родительськие сій: благо родить й благо научить". У завданні "научить" Сковорода розглядав це поняття в рамках не стільки "навчити грамоті", скільки "навчити праведному життю", тобто дати достойне виховання.
Ми розуміємо, що виховання людини — багатогранний і досить складний процес. Чи можна виділити якісь головні, визначальні аспекти виховання? Давайте подумаємо, які: фізичне здоров´я, готовність до праці, естетична культура, розумовий розвиток?
Російський філософ 1.0. Ільїн (1882—1954), розмірковуючи над питаннями духовного оновлення людини, писав: "Хто прагне виховати дитину, той мусить пробудити й зміцнити в ній духовність її інстинкту. Якщо дух у глибині несвідомого буде пробуджений і якщо інстинкт буде вдоволений цим пробудженням, то в житті дитини відбувається надзвичайна подія і дитя впорається з усіма труднощами і принадами майбутнього життя: і ангел не спатиме в його душі й людина ніколи не обернеться на вовка. Але якщо в дитинстві це не станеться, то опісля будь-які вмовляння, докази і переконання можуть виявитися безсилими, тому що інстинкт з усією його величчю, пристрастями й заповзяттям не прийме духу і не зрідниться з ним: він бачитиме в ньому ворога і насильника, почує лише заборони його і завжди буде готовим постати супроти нього і втілити свої бажання". Наведене міркування І.О. Ільїна до певної міри дає відповідь на питання, що в системі формування особистості є головним, визначальним. Це — морально-духовні цінності.
В.О. Сухомлинський наголошував: "Жива людська плоть і кров всебічно розвиненої людини втілює в собі повноту й гармонію сил, здібностей, пристрастей, потреб, в якій вихователь бачить ідейну, громадянську, розумову, творчу, трудову, естетичну, емоційну, фізичну досконалість. Провідним, визначальним компонентом у цій гармонії є моральність. <...> Тут кожній людині (у сфері морального розвитку. — А.К.) не закрита дорога до вершин, тут справжня і безмежна рівність, тут кожний може бути великим і неповторним".
Стимулювальним чинником, серцевиною досягнення цього головного є гуманістичне начало. Тому будь-яка діяльність як окремої особистості, так і певних соціальних інституцій має здійснюватися в рамках її спрямованості на людину, на створення оптимальних умов для її життєдіяльності та розвитку, удосконалення духовних якостей. Знову звернемося до думки І.О. Ільїна, який стверджував, що "виховати" означає сформувати з дитини не успішну людину-підлабузника, а духовно зрячу, сердечну і цільну особистість з міцним характером.
Гуманізм як система ідей і поглядів на людину як найвищу цінність — це переконаність у безмежних можливостях людини та її здатності до удосконалення, це вимога свободи і захисту гідності особистості, це ідея про право людини на щастя і про те, що задоволення її потреб та інтересів має бути метою суспільства.