В наше время люди думают о деньгах. Многие спросят, а что такое деньги? Для взрослых это необходимо для жизни да и для детей тоже. А почему да потому что за деньги покупают вещи,еду. Но в наше время людей убивают спросите вы за что я отвечу за деньги. Так что деньги имеют власть над некоторыми людьми.
Мені здається, що старий Кайдаш не досить уваги приділяв вихованню своїх
синів. «Він був добрий стельмах, заробляв добрі гроші, але ніяк не міг
удержати їх у руках. Гроші втікали до шинкаря. Панщина поклала на
Кайдашеві свій відбиток». Чимало настраждавшись, наробившись за свій вік
так, що «аж шкура болить», Кайдаш намагається знайти забуття в чарці.
Потоваришувавши з оковитою, він втрачає повагу старшого сина Карпа.
Я думаю, що Карпо, старший син Кайдаша, з дитинства був грубуватим, ріс
черствим, бездушним. Ці риси поступово тільки набирали обертів. Він був
першою дитиною, мабуть, його більше пестили, пробачали грубість. Коли
парубкував, то теж був мовчазний, гордовитий, ніколи навіть не сміявся.
«Його насуплене, жовтувате лице не розвиднювалось навіть тоді, як губи
осміхались». Після одруження та народження сина Карпо ніби виріс у
власних очах, відчув себе справжнім хазяїном. Починає поводити себе
ще більш егоїстично. Він ніколи не був покірним, не змовчував батькам,
під час сварки через мотовило вперше підняв на старого Кайдаша руку. Про
його жорстокість та черствість знало все село. Я погоджуюсь із тим, що
батьки належним чином не займалися
його вихованням, тому й мають такий результат.
Я не згоден із думкою, що Кайдаш не займався вихованням дітей, тому що
він був богомольна людина, а значить цінував свою сім’ю й доклав усіх
зусиль для виховання хлопців.
На мій погляд, стара Кайдашиха не знаходить спільної мови зі старшим
сином та невісткою, тому що на неї панщина наклала свій відбиток.
Замолоду вона довго служила в панів і «набралася од їх трохи панства»,
«до природної звичайності української се-
лянки пристало щось вже дуже солодке, аж нудне», зовнішня пиха, облесливість у розмові.
Я не згоден із думкою, що у сварках винні батьки. Розпалюванню ворожнечі
сприяли й невістки, особливо Мотря. У неї надто дріб’язкова натура.
Вона ладна лаятися за яйця, курей, кухоль, а наслідки всього цього
жахливі — порушення етичних норм, народної моралі, бо син здіймає руку
на батька, Мотря вибиває Кайдашисі око, Карпо женеться з дрючком за
матір’ю, заганяє в ставок і ладен вдарити, та зупиняється, бо «не так
шкода… матері, як чобіт».
Планетник: добрий, чесний, <span>відважний, <span>працьовитий</span></span>
гілка-білка, казка-маска, мак-так, ліс-ніс, співають-мають
Батьківщина – це немов матір для кожної людини. З нею пов’язано чимало спогадів, до яких кожна особистість ставиться з особливим трепетом. Це і спогади дитинства, і навчання в школі, і громадські події. На Батьківщині все є рідним та близьким – люди, місця, соціум. А як же живуть люди далеко від Батьківщини? Мабуть, живуть, сумуючи.
Чому ж тоді люди їдуть з рідної країни? На це є чимало причин: робота, нова родина, пошук кращого життя. Але сум за рідною землею не покидає цих людей ніколи. Згадаймо хоча б письменників України, які перебували в еміграції. З яким сумом, жалем, тугою вони згадували неньку-Україну! Рідна земля завжди викликає у людини особливі почуття, емоції. Любімо свою країну та залишаймося на рідній землі!