У листах вирізняється тематика, важлива для обох співрозмовників. Оскільки саме виховна ціль є головною в цьому спілкуванні, коло тем окреслює Учитель. Однією з таких тем є здоров’я – духовне і тілесне, – саме так, з акцентом на духовному як первинному чиннику формування гармонійної натури. «Якщо ти здоровий, я радію; якщо ти до того ще й веселий, радію ще більше, бо веселість – це здоров’я гармонійної душі. Душа, вражена будь-яким пороком, не може бути веселою,» – звертається Г. Сковорода у 18-у листі до юного Михайла
Обращение что надо беречь и помнить свою батькивщину
Ответ:
Твір на тему "За що народ увічнив імена своїх героїв":
Історія нашого народу славетна та неповторна. Чимало випробувань пройшли наші предки, а згадки про них лишилися у ліричній поезії: думах, історичних піснях тощо. У цих творах люди згадали про тих хоробрих воїнів, які мужньо боролися за щастя та незалежність нашої держави. Народ увічнив імена своїх героїв у творах, бажаючи, щоб слава їхня не вмерла ніколи.
Згадаємо відомі рядки Ліни Костенко, яка каже про героїв так: "Пішов у смерть - і повернувся в думі. І вже тепер ніхто його не вб'є". Дійсно, лишивши спогади у вигляді поетичних рядків, ми назавжди закарбовуємо у своїй пам'яті згадку про тих, хто боронив нашу землю, був палким патріотом та щирим українцем. Кожен з нас має знати історію свого народу, пишатися нею, піклуватися про її збереження. І у цьому нам допоможуть думи та історичні пісні.
Объяснение:
Тема «Планетник»: розповідь бабусі агроному про цікаву історію з хлопчиком (Планетником) у часи кріпаччини, порозуміння героя з природою і зневажливе ставлення до свого народу. Ідея «Планетник»: уславлення доброти, чуйності, щирості, працьовитості, відповідальності до справи, яку доручено; засудження зла, підступності, жаги до збагачення, егоїзму. Основна думка: а)кожну хвилину свого життя людина повинна присвячувати для створення та примноження добра, краси на благо інших; б) «…жити і вдосконалюватися — піднятися до краси і сили природи, до волі і єдності». Жанр «Планетник»: повість-притча; Б. Харчук визначив свій твір як повість-легенду. Легенда (лат. legenda — те, що необхідно прочитати) — сказання чи оповідання, створені народною фантазією, де сполучається реальне (історичні особи, події) і фантастичне, казкове.