Наталка-Полтавка 1 експозиция 2 завязка 3 розвиток дил 4 кульминация 5розвязка Елементи сюжета

Знания

Українська література

1 ответ:

lexanser4 года назад

0 0

Експозиція: початок першої дії, де читач знайомиться з місцем подій (село над Ворсклою, хата Терпелихи), перша поява Наталки, її розмова з возним. Тут ми дізнаємося, що Наталка дуже любить Петра і чекає його з далеких мандрів. Зав’язка: подальші сцени, з яких довідуємося про намір возного одружитися з Наталкою, в цьому йому має допомогти виборний Макогоненко (ява 3 дії І). Розвиток дії: старшина села вмовляє Наталку погодитися на шлюб з паном возним і діє через матір, а другий посередник, Микола, влаштовує побачення Наталки з Петром, який оце повертається із заробітків, куди погнали його лиха доля і Наталчин батько, що не погодився віддати дочку за наймита. Та й стара Терпилиха мріє про багатого зятя. Отже, на шляху до щастя закоханих — майнова нерівність. Кульмінація: категорична відмова Наталки стати дружиною обозного (ява 9 дії ІІ). Поява Петра. Розв’язка: благословення матері Наталки і Петра на одруження, оскільки возний зазначив: «Я отказуюсь од Наталки і уступаю Петру во вічноє і потомственноє владєніє з тим, щобзробив її благополучною».

Читайте также

характеристика образу Мавки

Kirill2909

<span>Виняткове місце у творчості Лесі Українки, як і в усій українській літературі початку XX століття, посідає «Лісова пісня». 25 липня 1911 року в Кутаїсі була дописана остання сторінка цієї драми, твору, який по праву вважається одним з найвищих мистецьких досягнень поетеси.</span>
<span>Центральним образом «Лісової пісні» є образ Мавки. Народжена багатою фантазією українського народу, виношена в думках і серці протягом багатьох років геніальною українською поетесою, лісова красуня Мавка здобула безсмертя. Адже вона втілює ідеали гармонійної людини, вічного людського хисту, краси, несе людству оте Лесине, «що не вмирає».</span>

0 0

4 года назад

Трeба скласти твір “Життя дe панує лишe правда”

7545651

У сучасному світі майже не знайти людей, які скажуть вам правду. Хоч в книжках, в інтернеті, в підручниках пишуть, що треба казати та не всі роблять так, як треба. Деякі хочуть тебе підставити, деякі випадково кажуть, бо може й не знають достовірної інформаціі.
Так, але давайте уявимо світ де панує лише правда. Коли люди допомагають одне одному, не бажають зла. А навпаки. Де наприклад навіть депутати після виборів виконають свої обіцянки. Де учневі, який не прийшов до школи з поважної причини, однокласник скаже вірне домашнє завдання. Де діти не обманють своїх батьків, тощо. Але давайте почнемо з себе може тоді і всі будуть триматися гарного прикладу.

0 0

3 года назад

Хто допоміг князю Ігорю втекти з полону

tony22 [35]

Допоміг Овлур )))))))))

0 0

4 года назад

Написати твір-опис тварини в художньому стилі з елементами події тобто : я поїхав до бабусі і там зустрів котеня .

Екатеринка2016

Кожного разу відвідуючи свою бабусю, я допомагаю їй доглядати за свинею Марусею,кицею Ромашкою та курчатами.Та приїхавши до неї в цей раз, я почув, що Ромашки вже два місяці як не стало, зате В Маарусі з*явились дитинчата.Коли я зайшов у загін подивитись на поросят, я побачив серед гладеньких поросят маленького сірого пухнастика, який теж з іншими поросятами годувався молоком Марусі.Я побіг до бабусі з криками, що Маруся народила окрім поросят ще й кошеня,та бабуся мене заспокоїла.Це виявилось кошеня зникнувшої Ромашки.А свинка Маруся Пушка всиновила і годує молоком, як і своїх дитинчат.
-Мама є мама.-дивно сказала бабуся.

0 0

4 года назад

Помогите составить план к думе"Козак Голота"

Андрей9292992 [1]

           Ой полем киліїмським,
           То шляхом битим гординським,
           Ой там гуляв козак Голота,
           Не боїться ні огня, ні меча, ні третього болота.
           Правда, на козакові шати дорогії —
           Три семирязі лихії:
           Одна недобра, друга негожа,
           А третя й на хлів незгожа.
           А ще, правда, на козакові
           Постоли в'язові,
           А онучі китайчані —
           Щирі жіноцькі рядняні;
           Волоки шовкові —
           Удвоє жіноцькі щирі валові.
           Правда, на козакові шапка-бирка —
           Зверху дірка,
           Травою пошита,
           Вітром підбита,
           Куди віэ, туди й провіває,
           Козака молодого прохолоджає.
           То гуляє козак Голота, погуляє,
           Ні города, ні села не займає,—
           На город Килію поглядає.
           У городі Килії татарин сидить бородатий,
           По горницях походжає,
           До татарки словами промовляє:
           «Татарко, татарко!
           Ой, чи ти думаєш те, що я думаю?
           Ой, чи ти бачиш те, що я бачу?»
           Каже: «Татарине, ой, сідий, бородатий!
           Я  тільки бачу, що ти передо мною по горницях
    похожаєш,
           А не знаю, що ти думаєш да гадаєш».
           Каже: «Татарко!
           Я  те бачу: в чистім полі не орел літає,—
           То козак Голота добрим конем гуляє.
           Я  його хочу живцем у руки взяти
           Да в город Килію запродати,
           Іще ж ним перед великими панами-башами вихваляти,
           За його много червоних не лічачи брати,
           Дорогії сукна не мірячи пощитати».
           То теє промовляє,
           Дороге плаття надіває,
           Чоботи обуває,
           Шлик бархатний на свою голову надіває,
           На коня сідає,
           Безпечно за козаком Голотою ганяє.
           То козак Голота добре козацький звичай знає,—
           Ой на татарина скрива поглядає,
           Каже: «Татарине, татарине!
           На віщо ж ти важиш:
           Чи на мою ясненькую зброю,
           Чи на мого коня вороного,
           Чи на мене, козака молодого?»
           «Я,— каже,— важу на твою ясненькую зброю,
           А ще лучче на твого коня вороного,
           А ще лучче на тебе, козака молодого.
           Я  тебе хочу живцем у руки взяти,
           В город Килію запродати,
           Перед великими панами-башами вихваляти
           І много червоних не лічачи набрати,
           Дорогії сукна не мірячи пощитати».
           То козак Голота добре звичай козацький знає.
           Ой на татарина скрива поглядає.
           «Ой,— каже,— татарине, ой сідий же ти, бородатий!
           Либонь же ти на розум небагатий:
           Ще ти козака у руки не взяв,
           А вже за його й гроші пощитав.
           А ще ж ти між козаками не бував,
           Козацької каші не їдав
           І козацьких звичаїв не знаєш».
           То теє промовляв,
           На присішках став.
           Без міри пороху підсипає,
           Татарину гостинця у груди посилає:
           Ой ще козак не примірився,
           А татарин ік лихій матері з коня покотився!
           Він йому віри не донімає,
           До його прибуває,
           Келепом межи плечі гримає,
           Коли ж огледиться, аж у його й духу немає.
           Він тоді добре дбав,
           Чоботи татарські істягав,
           На свої козацькі ноги обував;
           Одежу істягав,
           На свої козацькі плечі надівав;
           Бархатний шлик іздіймає,
           На свою козацьку голову надіває;
           Коня татарського за поводи взяв,
           У город Січі припав,
           Там собі п'є-гуляє,
           Поле киліїмське хвалить-вихваляє:
           «0й поле киліїмське!
           Бодай же ти літо й зиму зеленіло,
           Як ти мене при нещасливій годині сподобило!
           Дай же, боже, щоб козаки пили да гуляли,
           Хороші мислі мали,
           Од мене більшу добичу брали
           І неприятеля під нозі топтали!»
           Слава не вмре, не поляже
           Од нині до віка!
           Даруй, боже, на многі літа!

0 0

4 года назад