<span>Захар Беркут- головний герой повісті. Найстарший віком у цілій тухольскій громаді.
Йому було звиш 90-літній старець. Батько вісьмох дітей. Зазар був сильним,
мужнім, хоробрим, справедливим. Ще він любив садівництво, там він чистить,
копле, підрізує і пересаджує сад. Захар любив своє село та захищав рідну землю.
А також головний герой часто говорив:’’ Життя лиш доти має вартість’’. В нього мов одна душа! Громада- то був його світ, то була ціль його
життя. Пасіка його була в лісі, і кожної погідної днини Захар Беркут ходив у
свою пасіку, хоч дорога була утяжлива і досить далека. А вже найбільшим
добродієм уважали тухольці Захара Беркута за його ліки. Все що він робив і
думав це все для інших, і для громади. Тому він і захисник рідного села. </span>
Тема : видтворення на тли историчних подий зрадництва
идея : засудження зради идеалом у боротьби за визволення . Композиция: 5 дий и 7 картин. Проблема: героизм и зрада, кохання и громадський обовьязок (вместо и- i)
1. перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)
2. Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)
3. Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).
4. Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
5. Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
Дощ
Теплий, короткочасний
Звеселяє, радує, іде
Дощ - вода в рідкому стані
Вода
<span>Тема: зображення боротьби українського козацтва з польськими загарбниками; змалювання ночі розгрому армії польського воєначальника Конецпольського під час антишляхетського повстання 1630 р., очоленого гетьманом Тарасом Федоровичем (Трясилом).
Ідея: возвеличення мужності, героїзму, цілеспрямованості, наполегливої віри в перемогу козаків на чолі з гетьманом Трясилом; засудження жорстокості, жадібності ляхів, які полонили український народ, позбавляючи його навіть віри християнської.
Основна думка: наш народ завжди буде пам’ятати і шанувати своїх оборонців, їх подвиги; тих, хто визволяв їх від рабства і поневолення.
Композиція. Події у творі перемежовуються у двох часових площинах — сучасній (спів кобзаря) і минулій (боротьба українського народу з ляхами). Співаючи, кобзар розповідає про лихо, яке огорнуло Україну, коли польська шляхта заполонила рідний край і намагалася перетворити народ у рабів, позбавляючи його навіть віри християнської. «Тарасова ніч» — це історична пісня про далеке героїчне минуле, про перемогу козаків під проводом Трясила над ворогом. Тому народ і уславлює вірних захисників неньки України, завдяки яким має волю, віру і щастя.
Жанр: історична поема.
Ідейно-художній зміст поеми Т. Шевченка «Тарасова ніч». Наскрізний образ твору — кобзар, який оспівує минулі перемоги Козаків над москалями, татарами, турками і ляхами, і в піснях почуття гордості за звитяжну славу предків переплітаються з журбою: Була колись гетьманщина, Та вже не вернеться. Народний співець Шевченко у своєму творі закликає українців «тієї слави козацької» повік не забути і гартувати себе до боротьби проти сучасних орд колонізаторів, отих «поганців», що запанували над «дітьми козацькими». Мотив «годі журитися» та заклик «покепкувати з вороженьків» надають оптимістичного звучання поемі, кличуть до лав нових лицарів національно-визвольної боротьби. Автор радіє перемозі запорожців, називає гетьмана Тараса Федоровича сизим орлом, що взявся «віру рятувати». Та водночас Шевченко й сумує, бо тепер над внуками Трясила, «над дітьми козацькими поганці панують». Разом з Тарасом - козаком Тарас - поет обливається «гіркими сльозами», тому що Україна стоптана ворогами. Була колись козацькая І слава, і воля, Слава сяє, а воленьку Спіткала недоля. Історичні рани України ятрили серце молодого Тараса, яке змалку палало незрадливою любов’ю до рідного краю. У поемі «Тарасова ніч» автор викриває тих, хто знищив гетьманщину — форму правління української державності. Це «москалі, орда, ляхи». Але вона не зникла — саме завдяки Шевченкові відновилася історична пам’ять народу: Де поділось козачество, Червоні жупани? Де поділась доля-воля, Бунчуки? Гетьмани? Славне минуле вітчизни поет зіставляє з ганебним під’яремним станом України в XIX ст. Через осмислення історичної долі України автор нагадує читачам про потребу власного державного устрою. На думку відомого літературознавця І. Дзюби, Шевченко «в минулому шукає традиції волі й героїзму, щоб знайти надію, приклад, силу для боротьби за нову Україну...» Образ ночі в поезії — символ суспільного мороку. Світанку народові нема, та оскільки в цій ночі засвітив місяць і «зірки засіяли», то зміст поеми настроює на оптимізм долі народу в майбутньому, бо все ж місяць і зірки є джерелом світла, а не мороку. Пригадується тут народне прислів’я: «Місяць — козацьке сонце». У поемі з народних споконвічних джерел море — синє, орел – сизий, хмари — темні, ворон — чорний. Важливе місце займає також образ могили — це символ минулого, України. Так через зображення минулого українці краще розуміли сучасне.</span>
тема: Розповідь про важку жіночу долю, долю матері в умовах покріпачення, соціального і національного гніту
<span> </span><span>Ідея: </span><span>Возвеличення святості матері, того найціннішого, що є для кожної людини; засудження соціального устрою, який змусив страждати багатьох жінок.</span>