аяття для людей має велике значення. люди не знають, що чекає їх після смерті, але хочуть потрапити, так би мовити, в рай.
Всі люди без винятку маю гріхи , грішать.Це спонукає їх до сповіді. Свовідь - це обряд відкриття своїх гріхів перед Богом у присутності священника. Під час свовіді людина кається у своїх гріхах. Каяття - це відчуття провини перед Господом. Каяття стосується не тільки віруючих , а й простих людей. Всі люди в певні моменти свого життя відчувають провину перед Господом. Каятися потрібно в тому, що ти зробив неправильно, не важливо навмисно , чи ні.Коли людина кається вона усвідомлює , що було не так у її вчинку. Таким чином вона "очишчується" перед Богом і на душі "стає легше"
Виглядаю у вiконце:
Ясне небо, ясне море,
<span>Яснi хмарки, ясне сонце.
</span>
Колихає море хвилi;
Не колишуться од вiтру
<span>На човнах вiтрила бiлi.
</span>
Править хтось малим човенцем,
В'ється стежечка злотиста.
Править хтось малим човенцем,
Стиха весла пiдiймає,
I здається, що з весельця
<span>Щире золото спадає.
Зорові образи: ясне небо, сонце, море, хмарки, хвилі, човни, вітрила білі, маленький човник, золоті краплини спадають з весла.
</span>
Хто ми ? Ми-люди. Ми живемо в двадцять першому столітті, яке ознаменоване розвитком науково-технічного прогрессу і будівництвом міст. Хоч і відбувся розвиток у науці, однак війни завжди були на Землі і продовжуються бути. Війни несуть за собою втрати людей, а це є злочином, адже життя вважається найбільшою цінністю. Здається, двадцять перше століття, різкий прогресс повинен послугувати зменшенню війн, але відбувається все навпаки. Війни ведуться за великі землі, навіть за золото - звичайнісінький камінь. Доки люди не усвідомлять, що війна - це зло, доти і будуть людські смерті, втрати. Мир на землі повинен бути, адже за нього боролися наші прадіди, діди. Ми повинні зупинитися і уже зараз розпочати шлях до мирного життя. Всім мирного неба над головою!
Михайлик — це маленький хлопчик з безпосереднім та щирим сприйняттям навколишнього світу. Як і всі діти в цьому віці, він любить дурачитися і радуватися життю. І хоча він і живе бідно в важкий післявоєнний час, але це не заважає йому насолоджуватись взимку катанням з гірки на ночовках, а влітку жменька спілих черешень приносить йому справжнє щастя. І хоча він іще зовсім малий, але його вже турбуть зовсім не дрібні проблеми: як дістатися до театру, в кого б випросити цікаву книжку.Більш за все Михайлик хотів вчитися, тому він рано почав читати і книжки йому стали мудрими порадниками та вірними друзями. Навіть те, що хлопчик немав взуття, одягу, зошитів та підручників, його не зупиняло йти до своєї мети – стати вчителем. Він власноруч виготовляв чорнило і взимку босоніж бігав до школи, або, загорнувши в кирею, через усе село його носив батько. З раннього дитинства в чесних і працьовитих односельчан, він вчиться любові до рідного подільського краю, щирості, співчуття та людяності, і вже вміє відрізнити злих лицемірних людей від добрих справедливих. Він поважає працю дорослих і з радістю допомагає своїм батькам. Рідні були для нього найкращими вчителями. Від батька він навчився поважати багату на врожаї землю та трудівників в полі, від мами – любити природу рідного краю та з добротою відноситися до людей, від діда навчився бачити в простому прекрасне та незвичайне, а також дотепного гумору та бути майстром на всі руки.Оточуючі люди також із задоволенням спілкуються з ним, зокрема, Мар’яна намагається йому допомогти, для дівчини Люби він є найщиріший друг, а дядько Себастіян часто проводить з ним вечори. Михайлик лише починає формуватися як особистість, а дорослі вже бачать великий потенціал в цього хлопчика, адже Михайлик не лише кмітливий і розумний, а ще й цілеспрямований, так як для того, щоб дістати нову книжку що лише він не вигадує.Дід пророкував йому: «Будеш іти межи люди і вибивати іскри…» і пророцтво збулося. З сільського маленького нікому невідомого хлопчика виріс великий український письменник, який не забув свої корені, і добре пам’ятає всіх рідних і односельців, завдяки яким його мрія збулася.
виховувати почуття гуманізму,
доброти, милосердя, уміння прощати, любити людину.
