Головні герої оповідання Я. Стельмаха «Химера лісового озера або Митькозавир із Юрівки» Митько Омельчук і Сергій Стеценко Ці два героя дуже розумні і допитливі: з того що Митькозавра дізнавалися і полюбили зоологію і те що вони розумні означає що вони закінчили свою справу до кінця.Митько і Сергійко- вірні друзі. Це веселі і фантазери, дуже люблять пригоди особливо з митькозавром. Саме Митько вирішив поїхати до своєї бабусі в село відпочивати.
Сергійко більш спокійніший, але завжди підтримує свого друга і допомагає йому. Сергійко дуже добрий: коли Митько заснув на посту, Сергійко не став його будити, а вкрив ковдрою.
Викрадання
просьба
битва
весілля/повернення
<em>Остап Вишня біографія коротко Остап Вишня – Губенко Павло Михайлович справжнє прізвище. Народився 13 листопада 1889 на хуторі Чечва біля містечка Грунь Зіньківського повіту на Полтавщині в багатодітній (17 дітей) селянській сім’ї. Закінчив двокласну Заньковецьку школу і Київську військово-фельдшерську школу.
</em>
<em>Працював фельдшером у Київській залізничній лікарні. У 1917 вступив на історико-філологічний факультет Київського університету. У 1919 за підписом Павло Грунський опубліковано перший сатиричний твір (фейлетон) «Демократичні реформи Денікіна» Працював у «Селянській правді» та у журналі «Червоний перець». 1921 — усмішка «Чудака, їй-богу» — вперше під підписом Остап Вишня. Став основоположником жанру усмішки. Після розпуску ВАПЛІТЕ стає одним з організаторів «Політфронту». У 1933 заарештували і звинуватили тероризмі і контрреволюційній діяльності. 1933-1943 — на засланні в Ухто-Печорському таборі. 1944 — перший твір після заслання «Зенітка». Працював у журналі «Перець». У 1955 реабілітовано. 28 вересня 1956 року помер. Твори: – 1919р. перший фейлетон «Демократичні реформи Денікіна» (підпис Павло Грунський) – 1921р. усмішка «Чудака, їй-богу» (підпис Остап Вишня) – «Чукрен» та «Чухраїнці» – 1927р. гумореска «Моя автобіографія» – 1958р. цикл «Мисливські усмішки» («Сом», «Заєць», «Лось» та інші) Збірки: – «Вишневі усмішки сільські» – «Вишневі усмішки кримські» – «Українізуймось» – «Вибрані твори» – «Вишневі усмішки театральні» – «Усмішки» в 4 томах – «Вишневі усмішки закордонні»
</em>
Джерело: https://dovidka.biz.ua/ostap-vishnya-biografiya-korotko/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
З дитинства книжка була і залишається для мене великою таємницею і чудовим товаришем. Вона відкрила мені красу рідного слова, дала можливість відвідати інші країни, познайомила з багатьма героями, які стали моїми хорошими друзями. Люблю читати різні книжки, але найбільше подобаються ті, в яких розповідається про життя і долю моїх ровесників.
Під час літніх канікул я також не залишала книги без своєї уваги, адже з ними так приємно відпочивати.
Велике задоволення я отримала, читаючи роман американської письменниці Елеанор Портер «Полліанна». Головна героїня твору – дівчинка Полліанна. Вона моя ровесниця. Зовні героїня не дуже гарна. «… худенька дівчинка в червоній картатій сукні з волоссям, заплетеним у дві товсті коси… гарне личко у ластовині виглядало з-під солом’яного капелюшка,» - так автор змальовує її портрет. І я відразу мовби побачила свою однокласницю Тетянку. Чомусь перехотілося читати (Тетянка своєю поведінкою мало кому подобається в нашому класі). Але письменниця підкреслює незвичайну красу блакитних очей Полліанни, в яких відтворюється красива і чиста її душа.
Сторінка за сторінкою книга поступово відкривала для мене непросту і незвичайну історію життя маленької героїні. На її долю випало багато випробувань: рано залишилася сиротою, потім отримала тяжку травму хребта й була прикута до ліжка. Як я її жаліла! Але мама сказала, що цього робити не потрібно, бо Полліанна – сильна дівчинка (мама читала роман зі мною). І справді, дівчинка, незважаючи на все, радіє кожному дню і намагається допомогти всім, з ким зустрічається. Під її впливом змінюються мешканці містечка Белдінгсвіль, які звикли жити лише для себе, замкнувшись у своєму дріб’язковому світі. Це інвалід місіс Сноу і містер Джон Пендлстон, і служниця Ненсі. А як Полліанна переймається долею свого однолітка Джиммі Біна!
Та чи не найбільше змінюється тітка Поллі, яка до приїзду Полліанни жила за суворими законами, робила будь-яку справу з посиленим почуттям обов’язку. Вона не вміла радіти і любити по-справжньому. Полліанна своєю душевністю та умінням радіти всьому, що трапляється в житті, змушує тітку стати кращою, доброю і щирою. І згодом та знаходить щастя разом із лікарем Чілтоном. Під впливом одинадцятирічної дівчинки персонажі роману змінюються, знаходять своє щастя, родинний затишок.
Мені дуже хочеться бути схожою на Полліанну, маленьку дівчинку, котра вміла «грати в радість». Хочу бути такою ж щирою, відвертою і душевною, радувати своїми добрими вчинками і підтримкою маму, тата і всіх, хто живе поряд зі мною та піклується про мене. Обов’язково розповім однокласниці Тані про Полліанну і пораджу прочитати твір Елеанор Портер. Вірю, що вона теж зміниться на краще під впливом цієї героїні. Адже, як стверджувала письменниця: «… кожний несе в собі добре світло, треба тільки вміти відкрити свою душу і подарувати це світло людям». Тож нехай це світло радості і щирості буде поряд зі мною, з кожним, хто живе на нашій чудовій планеті Земля. І тоді запанують серед людей мир, злагода, добро і милосердя і прийде до кожного Божа благодать. Я вірю в це.
Я давно читала цей твір,але трохи пам*ятаю.вони стали теодорами коли взяли корову (маньку.чи як її звали)і рушничок і почали дражнитися.
